Як Ізраїль запускав систему «Залізний купол»

Як Ізраїль запускав систему «Залізний купол»

Український аналітик Павло Вернівський розповів історію створення та впровадження славетної ізраїльської системи протиповітряної оборони «Залізний купол‎» та перешкоди, які трапились на її шляху. 

Систему «Залізний купол» в Ізраїлі було запущено у 2011 році. І коли в 2021 році ХАМАС випустив понад 4000 ракет із сектору Газа по Ізраїлю, понад 1500 ракет були націлені на густонаселені райони, включаючи найбільше місто Ізраїлю Тель-Авів. «Залізний купол» збив більше 90% цих ракет.

Історія створення Залізного купола почалась на початку 2000-их коли ісламістський рух Хамас, який діяв на території Сектору Газа, вирішив змінити тактику війни з Ізраїлем. Якщо в 90-х, їхня тактика полягала у використанні терористів-смертників, то згодом Ізраїль заблокував усі шляхи можливого пересування терористів. Тому для продовження боротьби ХАМАС вирішили зробити акцент на ракетних обстрілах. Логіка була в тому, що Ізраїль можна обстрілювати зі своєї території та завдавати не меншої шкоди. Для цього вони використовували реактивні системи залпового вогню Град і навіть Катюші, але в основному це були ракети кустарного виробництва Кассам. Крім цього, Хамас покращував дальність ракет, що давало можливість обстрілювати велику територію. І проти такої зброї Ізраїль не мав захисту, оскільки Стріла призначалася для перехоплення ракет на великій дальності.

Тому керівник Управління оборонних досліджень та розробок (Мафат) Дані Голд поставив собі завдання знайти вирішення цієї проблеми. Він його знайшов у 2005 році у державній компанії Rafael. То була досить інноваційна ідея нової системи протиракетної оборони. 

Сама система мала складатися з трьох ключових компонентів. Перший це безпосередньо сама ракета-перехоплювач. Другий це радар. І третій компонент – це система, яка завдяки сучасним цифровим алгоритмам має визначити траєкторію польоту ракети і куди вона впаде. Оскільки система повинна перехоплюватися ракети через секунди після запуску, вона так само повинна працювати в автоматичному режимі. Ця система отримала назву «Залізний купол».

Голова Mafat для швидкого старту розробки проекту пішов на дуже ризикований крок. Замість стандартної процедури погодження та схвалення такого проекту різними відомствами та інстанціями, він одноосібно схвалив та запустив фінансування проекту. І в 2009 році його навіть намагалися притягнути до відповідальності за перевищення повноважень, де він проігнорував необхідність схвалення з боку начальника генштабу, міністра оборони та кабінету міністрів. На що він відповів: «У мене не було часу випрошувати в уряду гроші на проект, але я мав свій бюджет у розмірі 5-7 млн дол виділений на розробки і я ним скористався. В чому проблема?»

І хоча проект отримав гроші для початку розробок, їх було катастрофічно мало. Тому Рафаель та Мафат економили де тільки можна. Шукали дешевші заміни матеріалів та компонентів. 

Наприклад, у них постало завдання завантаження в пускову установку контейнерів з ракетами. Іноземні розробки вони собі дозволити не могли, оскільки коштували дуже дорого. Рішення було виявлено випадково. Коли голова Мафат їхав на роботу, то випадково побачив, як сміттєвози використовували вилочні навантажувачі, щоб завантажувати сміттєві контейнери. Він одразу зв’язався з цією компанією і такі ж вилкові навантажувачі привезли до Рафаеля. Тільки незважаючи на такі поодинокі рішення, відсутність серйознішого фінансування дуже гальмувала розвиток проекту. Крім Мафат, цей проект мало кого цікавив.

Все змінилося у 2006, коли час Другої ліванської війни Хезболла всього за місяць випустила Ізраїлем понад 4000 ракет. Саме ці масовані ракетні обстріли змусили суспільство та деяких політиків серйозно замислитися про ракетні загрози та необхідність створення ефективної протиракетної зброї. І тоді згадали про Залізний купол. Що хтось колись до них звертався з цією ідеєю. Раніше це було неактуально, але зараз треба повернутися до проекту.

Проте, навіть тоді у проекту були свої шанувальники та противники. Серед противників було керівництво ЦАХАЛ, які постійно ставили палки у колеса. Коли Мафату потрібно було підписати нову угоду з Рафаелем для продовження співпраці, то бюрократи та юз ЦАХАЛ затягували процес через численні перевірки та погодження з різними підрозділами. І глава Мафат, розуміючи, що порушує правила, вирішив підписати угоди ще до завершення процесу узгодження.

Крім цього, серед противників проекту були лобісти іншої системи ПРО – Skyguard, модернізованої версії лазерної системи, раніше відомої як Наутілус. Вони скрізь кричали, що їхня система більш ефективна і дешевше, ніж Iron Dome. І якщо витрачати по 100 000 доларів на один перехоплення ракети, то це збанкрутує країну. Їм навіть удалося переконати нового міністра оборони Ехуда Барака, щоб той підтримав розвиток двох проектів одночасно. Керівництво Рафаеля навіть переживало, що їхній проект відсунуто на другий план, але завдяки активній підтримці Голда цього не сталося.

Після подолання цих труднощів на горизонті з’явилися нові. Якщо проект виявиться успішним, де взяти гроші на закупку батарей, щоб забезпечити захистом весь Ізраїль. А йшлося про мільярди доларів. Висновок очевидний: треба їхати до США та запропонувати технічну співпрацю. Після оцінки проекту вердикт Петагона був невтішним. Система була дуже дорогою і за попередніми оцінками експертів могла збивати лише 15% ракет.

Також американців обурило те, що Ізраїль просив грошей, хоча ще недавно вони підписали великий меморандум про взаєморозуміння, за яким Ізраїль мав отримати 3 млрд дол військової допомоги від США. Якщо хочете фінансувати проект, то беріть ці гроші та фінансуйте. Проте, Міністерство оборони Ізраїлю вже мав плани на ці гроші і фінансування Залізного купола в ці плани не потрапило.

Існувала ще інша проблема. Пентагон може підтримати фінансування готового озброєння, а тут йшлося про перспективну розробку, якою займається окрема агенція при Міністерстві оборони — DARPA, але Ізраїль таке пояснення теж не влаштувало, тож вони розуміли, що їх зараз футболитимуть між різними відомствами.

Загалом ізраїльським чиновникам вдалося переконати створити робочу групу, яку відправили до Ізраїлю для оцінки проекту в польових умовах. І коли вони побачили, що Купол може ефективно збивати ракети, то зацікавились проектом. Після чого було ухвалено рішення про окреме фінансування цього проекту. 

З періоду 2011 по 2021 рік США вклали в цей проект 1,6 млрд дол. Ще 1 млрд дол був схвалений у 2022 році. В обмін на ці гроші, США запропонували Ізраїлю створити спільне виробництво цієї системи. У 2014 році компанія Raytheon стала основним постачальником компонентів для ракет Купола, а ще через час компанії об’єднали зусилля, щоб організувати виробництво Купола для США, який там відомий як Skyhunter.

Джерело.

Content Protection by DMCA.com