Астрономи сперечаються про природу червоних точок телескопа Джеймса Вебба

Астрономи аналізують загадкові «маленькі червоні точки», які телескоп Джеймса Вебба регулярно фіксує в ранньому Всесвіті. Частина науковців припускає, що два особливо незвичні об’єкти можуть бути гігантськими газовими структурами з чорними дірами всередині — так званими «зорями з чорною дірою». Про дискусію повідомляє Wired.

Ці об’єкти яскраві, мають червоний колір і на знімках займають лише один піксель, хоча за світністю можуть дорівнювати цілим галактикам. Дослідники почали називати їх «маленькими червоними точками» у 2023 році. Перші інтерпретації пов’язували їх із далекими галактиками, однак така версія вимагала б надто швидкого формування великих галактик у перші сотні мільйонів років після Великого вибуху.

Незвичні спектри двох об’єктів

У 2025 році групи Анни де Грааф з Інституту астрономії Макса Планка та Рохана Найду з Гавайського університету представили спостереження двох точок, які істотно відрізнялися від інших. Вони майже не випромінювали у синій частині спектра, натомість на певній червоній довжині хвилі їхня яскравість різко зростала. Така ознака, відома як стрибок Бальмера, характерна для гарячої водневої оболонки з температурою близько 5 000 кельвінів.

На думку де Грааф і Найду, ці властивості можна пояснити об’єктом, зовнішній шар якого складається з великої маси водню, а енергію йому забезпечує чорна діра в ядрі. За цією гіпотезою, газова оболонка могла б поглинати рентгенівське випромінювання та пояснювати слабку змінність блиску, яку спостерігають у більшості «маленьких червоних точок».

Альтернативне пояснення

Інша група дослідників, до якої входить Вадим Русаков із Манчестерського університету, вказала, що широкі водневі лінії у спектрах деяких таких об’єктів можуть бути частково спричинені розсіюванням світла на електронах. Після врахування цього ефекту спектри, за їхньою оцінкою, можуть узгоджуватися з водневою оболонкою навколо чорної діри.

Водночас астроном Роберто Майоліно з Кембриджського університету вважає, що наявні дані також можна пояснити звичайними надмасивними чорними дірами, оточеними густими газом і пилом. Він припускає, що найчервоніші точки можуть бути об’єктами, які спостерігають під таким кутом, за якого газова структура затуляє синє та рентгенівське випромінювання. Астроном Мауро Джаваліско з Массачусетського університету в Амгерсті зазначив, що наразі спостереження не дають переконливої підстави віддати перевагу жодній із двох інтерпретацій.