Австралійські богонгові совки орієнтуються за магнітним полем Землі

Австралійські богонгові совки орієнтуються за магнітним полем Землі

Богонгові совки з Австралії використовують світлозалежний магнітний компас для сезонних міграцій, встановили дослідники.

Австралійські богонгові совки (Agrotis infusa) здатні використовувати магнітне поле Землі як компас під час сезонних міграцій. Дослідники встановили, що комахи орієнтуються за нахилом силових ліній магнітного поля, а робота цього механізму залежить від світла з довжиною хвилі менш як 500 нанометрів, повідомляє Nature.

Протягом життя богонгові совки здійснюють весняний переліт завдовжки до 1 000 кілометрів: із місць розмноження на південному сході Австралії вони прямують до обмеженої кількості прохолодних гірських сховищ в Австралійських Альпах. Після приблизно трьох місяців стану спокою комахи восени повертаються до районів розмноження.

 

Експерименти з магнітним полем

 

Науковці ловили совок під час весняної та осінньої міграцій поблизу гори Селвін у штаті Новий Південний Уельс. Комах поміщали до спеціальної немагнітної лабораторії та фіксували в авіасимуляторі, де вони могли обирати напрямок польоту. Навколо арени створювали контрольоване магнітне поле за допомогою системи котушок Гельмгольца, а над комахами проєктували випадково сформоване зоряне небо без напрямних візуальних сигналів.

За умов природного місцевого магнітного поля весняні мігранти переважно летіли на південний захід, а осінні — на північ-північний схід. Коли дослідники повертали горизонтальну складову магнітного поля на 180 градусів, комахи майже точно змінювали напрямок на протилежний. Якщо ж магнітне поле усували, совки в обох сезонах втрачали орієнтацію.

 

Компас реагує на нахил поля

 

Подальші випробування показали, що комахи не реагували на інверсію полярності поля, коли його вісь залишалася незмінною. Водночас зміна лише вертикальної складової, тобто нахилу силових ліній, змушувала весняних мігрантів орієнтуватися у протилежний бік — на північний схід замість південного заходу.

Такий принцип називають компасом нахилу: він дає змогу розрізняти напрямок до полюса та до екватора, а не безпосередньо визначати північ і південь. Дослідники зазначають, що подібний механізм описували у нічних перелітних співочих птахів.

 

Залежність від світла

 

Під час експериментів, у яких зі спектра освітлення прибрали ультрафіолетове, фіолетове та синє світло й залишили лише хвилі довші за 500 нанометрів, богонгові совки дезорієнтувалися навесні та восени. Це вказує на світлозалежність їхнього магнітного компаса. Автори пов’язують цей механізм із можливою роботою криптохромів і радикальних пар, однак формулюють це як імовірне пояснення.