BepiColombo після восьми років польоту наближається до Меркурія
Місія BepiColombo розпочала фінальний етап виходу на орбіту Меркурія після восьми років польоту.
Спільна європейсько-японська місія BepiColombo після восьми років у космосі розпочала завершальний етап виходу на низьку орбіту Меркурія. Апарат має дослідити магнітне поле, поверхню та внутрішню будову найближчої до Сонця планети.
Як повідомляє Wired, 3 вересня наземний центр керування підтвердив успішне відокремлення рухового модуля від решти апарата. Це стало початком фінальної фази місії Європейського космічного агентства та Японського агентства аерокосмічних досліджень.
Первісно BepiColombo мав прибути до Меркурія торік, однак через несправність рухової установки траєкторію довелося змінити, щоб апарат міг дістатися планети за зниженої потужності. Через це прибуття відклали майже на рік.
Складний маршрут до планети
Меркурій складно досліджувати через його близькість до Сонця: космічному апарату потрібно не лише рухатися до центру Сонячної системи, а й гальмувати, щоб не продовжити падіння під дією сонячної гравітації. Для коригування швидкості BepiColombo використав гравітаційні маневри біля інших небесних тіл.
Від старту зонд пролетів приблизно 9,9 мільярда кілометрів. Він один раз облетів Землю, двічі — Венеру та шість разів — Меркурій, виконавши загалом дев'ять гравітаційних маневрів. Апарат також має витримувати різкі температурні коливання: на поверхні Меркурія температура може перевищувати 430 градусів Цельсія, а вночі знижуватися до мінус 180 градусів.
Два апарати для наукових спостережень
На орбіті BepiColombo розділиться на два космічні апарати. Mercury Planetary Orbiter вивчатиме поверхню та внутрішню структуру Меркурія, а Mercury Magnetospheric Orbiter, також відомий як Mio, досліджуватиме магнітне поле і розріджену атмосферу планети. Це буде перший випадок одночасної роботи кількох зондів на орбіті Меркурія.
Mio працюватиме на вищій еліптичній орбіті над полюсами, тоді як MPO знижуватиме висоту й має вийти на остаточну орбіту в березні 2027 року. Повномасштабні наукові спостереження заплановані на квітень 2027 року після підготовчих процедур, зокрема розгортання сонцезахисного екрана Mio.
Серед питань, на які мають відповісти дослідження, — причина незвично великого залізного ядра Меркурія, наявність льоду в постійно затінених полярних кратерах, походження його магнітного поля та природа поверхневих заглиблень, відомих як hollows. Точні дані про орбіту також планують використати для перевірки загальної теорії відносності Ейнштейна.
