Безконтактні перемикачі клавіатур пропонують налаштування спрацювання

Безконтактні перемикачі дедалі частіше з’являються в механічних клавіатурах, пропонуючи налаштування точки спрацювання, аналогове введення та потенційно менше зношування контактів. Як пояснює Ars Technica, такі рішення використовують світло, магнітне поле або зміну ємності замість замикання двох металевих контактів.

Чим вони відрізняються

У звичайному механічному перемикачі натискання опускає пластиковий шток і дає двом металевим пелюсткам торкнутися одна одної, замикаючи коло на платі клавіатури. Виробники безконтактних систем заявляють про довший строк служби, оскільки в них немає такого контакту, схильного до окиснення чи корозії. Водночас сучасні традиційні перемикачі також можуть мати ресурс до 100 млн натискань.

Безконтактна конструкція не означає автоматично кращих відчуттів під час друку: на плавність ходу впливають також пружина, шток, матеріали та змащення. Крім того, для таких перемикачів потрібні спеціальні плати, а клавіатури з можливістю гарячої заміни компонентів трапляються рідше.

Світло, ємність і магніти

Оптичні перемикачі реєструють натискання за допомогою інфрачервоного променя та фотодатчика: шток змінює шлях світла, після чого клавіатура фіксує введення. Їм не потрібна затримка для усунення брязкоту контактів, яка необхідна звичайним механічним моделям, однак загальна затримка залежить також від ходу клавіші, частоти опитування та способу підключення.

Електростатичні ємнісні перемикачі визначають зміну ємності між провідним елементом у клавіші та сенсорною площадкою на платі. До цього класу належать, зокрема, перемикачі Topre, де опір натисканню створює гумовий купол, а не пружина.

У перемикачах на ефекті Голла магніт у штоку наближається до датчика на платі, змінюючи напругу в його напівпровідниковому елементі. Такі клавіатури можуть дозволяти користувачам задавати точку спрацювання окремих клавіш, призначати дві дії на різну глибину натискання та використовувати аналогове введення. Водночас тестування RTINGS 14 клавіатур від 11 брендів показало, що фактична точка спрацювання відрізнялася від значення, вказаного в програмі, на частки міліметра.