Чому швидкість завантаження даних часто нижча за швидкість завантаження з мережі

Швидкість передавання даних до інтернету в домашніх тарифах часто суттєво нижча за швидкість їх отримання, оскільки більшість користувачів споживає значно більше контенту, ніж надсилає. Як повідомляє Engadget, на співвідношення впливають і звичний характер використання мережі, і технічні можливості інфраструктури.

Більшість трафіку припадає на завантаження

Перегляд відео й прослуховування музики, встановлення та оновлення програм, ігор і системного програмного забезпечення потребують переважно вхідного трафіку. Навіть під час звичайного перегляду вебсторінок обсяг даних, які пристрій отримує, зазвичай більший за текст чи іншу інформацію, що користувач надсилає для входу на сайт або публікації коментаря.

Висока швидкість передавання даних стає важливішою для людей, які регулярно переміщують великі файли через хмарні сховища, ведуть трансляції або часто користуються відеозв’язком. Для більшості абонентів провайдери розподіляють основну частину доступної пропускної здатності на завантаження даних із мережі.

Обмеження кабельної інфраструктури

Стандартний кабельний інтернет використовує коаксіальні мідні лінії, які спершу створювали для одностороннього передавання телевізійного сигналу. Оскільки пропускна здатність таких ліній обмежена, операторам доводиться визначати, яку її частину віддати для вхідного та вихідного трафіку. Стандарт DOCSIS дає змогу передавати інтернет-сигнал кабелями, не призначеними для цього від початку. Нові версії стандарту підвищують максимально можливі швидкості, однак оновлення необхідного обладнання потребує витрат.

У кабельних мережах швидкість також може падати в періоди одночасного активного користування мережею в районі, адже вузли та загальна пропускна здатність розподіляються між абонентами. Волоконно-оптичні мережі таких обмежень не мають у такій самій мірі: їхня теоретична пропускна здатність дає змогу забезпечувати однакові швидкості отримання і передавання даних, а також уникати проблем із перешкодами та електричним шумом, властивими мідним кабелям.

Сервери прискорюють переважно отримання даних

Великі компанії, зокрема Netflix і Google, використовують мережі доставки контенту — сервери, розташовані ближче до мереж провайдерів і користувачів. Це дозволяє швидше отримувати популярні файли з найближчих копій, а не з віддаленого центрального сервера. Для передавання даних такого самого механізму зазвичай немає: фото, резервні копії чи записане відео є унікальними файлами й мають потрапити до свого кінцевого місця призначення, яке може розташовуватися далеко від користувача.