Домашні ДНК-тести для тварин показали різні результати для тих самих котів

Домашні ДНК-тести для котів можуть надавати суттєво різні дані про породне походження та генетичні ознаки однієї тварини. Журналістка Wired протестувала набори Wisdom Panel, Basepaws і Koko Genetics на двох дорослих котах та порівняла результати.

Для аналізу власник бере мазок із внутрішньої поверхні рота тварини, надсилає зразок до лабораторії та отримує дані в онлайн-кабінеті. Такі сервіси обіцяють інформацію про породне походження, групу крові, фізичні риси й можливі генетичні ризики. Водночас висновки щодо предків і породних рис можуть істотно відрізнятися через розмір баз даних та методи порівняння зразків.

Що показали тести

Wisdom Panel для котів перевіряє понад 70 порід і популяцій, більш як 45 генетичних станів та понад 25 ознак, а також визначає групу крові й ризик під час переливання. Результати надійшли протягом трьох тижнів після відправлення. Для кішки Кловер сервіс визначив 51% американської домашньої кішки, а також частки Highlander, норвезької лісової, сіамської та орієнтальної порід і лаперма.

Basepaws перевіряє до 21 породи, 64 маркери генетичного здоров’я та 50 маркерів рис, а також формує звіт про здоров’я ротової порожнини. Обидва коти отримали групу крові A і помірний ризик переливання — так само, як у Wisdom Panel. Проте для Кловер перелік і частки предків не збіглися з іншим тестом: сервіс, зокрема, вказав домашню короткошерсту кішку, американську короткошерсту, мейн-куна, регдола та перса.

Генетичні дані не замінюють ветеринара

У Basepaws для кота Бейзила виявили високий ризик за стоматологічними показниками, зокрема неприємним запахом із рота, резорбцією зубів і пародонтозом. Сервіс запропонував запровадити щоденний догляд за ротовою порожниною та звернутися до ветеринара протягом місяця. Водночас генетичний ризик не означає, що тварина неодмінно матиме захворювання.

Керівниця ветеринарної медицини Small Door Veterinary Джеймі Річардсон зазначила, що такі результати можуть бути корисним сигналом для ветеринара, але не обов’язково потребують агресивного обстеження негайно. За її словами, ДНК-тести мають доповнювати ветеринарну допомогу, а не замінювати її.

Тест Koko Genetics перевіряв 55 маркерів генетичного здоров’я та 40 рис, однак результати для двох зразків надійшли приблизно через десять тижнів після відправлення. Авторка також відзначила менш зручний інтерфейс сервісу та складність реєстрації двох котів в одному обліковому записі.