Дослідження виявило протифазність мусонів Південної Америки та Азії

Науковці реконструювали зміни Південноамериканського літнього мусону за останні 450 тисяч років за даними ізотопів кисню у спелеотемах із басейну Амазонки. Дослідження, опубліковане 14 жовтня в Nature, показало, що цей мусон і азійський мусон у Північній півкулі здебільшого змінювалися у протифазі.

Дані з Анд і Амазонії

Автори використали ізотопний запис зі сталагмітів, який відображає мінливість Південноамериканського літнього мусону. Таких тривалих записів мусонної активності для Південної півкулі, придатних для зіставлення льодовикових і міжльодовикових циклів, раніше було небагато. Дослідники порівняли отриманий ряд із даними про азійський мусон — один із головних мусонних режимів Північної півкулі.

Зміни мусонів в обох півкулях узгоджувалися з орбітальними чинниками Міланковича, які впливають на надходження сонячного випромінювання на Землю. Водночас на мусонну систему впливали й внутрішні кліматичні умови, зокрема площа льодового покриву та температура поверхні океану.

Десять періодів синхронності

Попри загальну протифазність, вчені зафіксували епізоди синхронної поведінки в регіонах, на які впливають обидва мусони. Вони визначили поріг синхронності, який був перевищений під час десяти подій, зокрема в періоди завершення льодовикових епох.

Порівняння цих проміжків із палеокліматичними даними вказує, що на синхронні зміни, ймовірно, впливали концентрації парникових газів, температурні градієнти через екватор і температура поверхні Атлантичного та Тихого океанів. Автори зазначають, що глобальна мусонна система здатна перебудовуватися, особливо за умов швидких змін планетарних граничних умов.