LUX-ZEPLIN зафіксував сигнал, який може бути слідом темної матерії
LUX-ZEPLIN зафіксував можливий сигнал темної матерії, а ATLAS повідомив про заплутаність пар Z-бозонів.
Детектор LUX-ZEPLIN, розташований глибоко в золотій шахті у Південній Дакоті, зафіксував незрозумілу подію, яку фізики розглядають як можливий сигнал темної матерії. Результат представили на конференції TeV Particle Astrophysics 2026 року в Японії та описали у препринті. Як повідомляє Ars Technica, сигнал значно слабший за поріг, потрібний для оголошення відкриття, і може виявитися статистичною флуктуацією.
Якщо подію спричинила взаємодія гіпотетичної слабковзаємодіючої масивної частинки — WIMP — з ядром ксенону, її параметри не відповідають звичним прогнозам: енергія ядерної віддачі була вищою, ніж очікували. Команда LUX-ZEPLIN продовжує збір даних. Пошуки також веде експеримент XENONnT в італійській лабораторії Гран-Сассо, а китайський детектор PandaX ще будують.
Квантова заплутаність на колайдері
Фізики експерименту ATLAS на Великому адронному колайдері повідомили про спостереження квантової заплутаності пар Z-бозонів. Ці короткоживучі частинки виникають під час розпаду бозона Гіґґса та далі розпадаються на електрони й мюони. Дослідники реконструювали кути вильоту цих частинок, щоб визначити спіни початкових Z-бозонів. Автори роботи, опублікованої у Physical Review Letters, назвали це спостереженням заплутаності за найвищої енергії на сьогодні.
Матеріал для Марса та давня практика
Інженери з Гонконгу запропонували матеріал для 3D-друку споруд у марсіанських умовах: суміш піску, желатину та дріжджів зі клейкими білками, подібними до тих, які використовують мідії для прикріплення до поверхонь. У симуляції марсіанських умов надруковані невеликі куполи висихали після виходу з сопла й утворювали пористу піну з міцністю на стиск 10–12 мегапаскалів. Дослідники вважають, що дріжджі з демонтованих конструкцій можна буде повторно використовувати.
Археологи з Університету Гріффіта також описали два скелети давніх збирачів з індонезійського острова Сулавесі. Один із них датували періодом від 25 тисяч до 16 тисяч років тому, інший — 7600–6300 роками тому. Округлі глибокі борозни на зубах вони пов’язали з регулярним смоктанням горіхів бетелю. Експерименти зі штучною слиною засвідчили, що такий спосіб міг вивільняти ареколін у кількості, здатній впливати на роботу мозку.
Телескоп Галілея і косморами
Історик Хосе Марія Морено Мадрид знайшов у рукописі іспанського домініканця Ігнасіо Муньйоса 1666 року опис чотирилінзового телескопа, який, за записом автора, належав королю та був виготовлений Галілео Галілеєм. Якщо така атрибуція правильна, чотирилінзову конструкцію могли створити не пізніше 1630 року — раніше, ніж вважали досі.
Ще одне дослідження присвячене косморамам — видовищам XIX століття, у яких зображення розглядали крізь отвір або збільшувальне скло. Історик Джон Планкетт виявив, що лондонська компанія Brooks and Hedger у 1830-х роках використовувала такі зображення, зокрема повітряні перспективи маєтків, для продажу нерухомості.
