LUX-ZEPLIN зафіксував сигнал, який може вказувати на темну матерію
Детектор LUX-ZEPLIN зафіксував незрозумілий сигнал, а ATLAS повідомив про заплутаність Z-бозонів і нові розробки для Марса.
Детектор LUX-ZEPLIN, розташований глибоко в золотій шахті у штаті Південна Дакота, зареєстрував подію, яку дослідники поки не можуть пояснити. Сигнал може бути пов’язаний із темною матерією, однак він значно нижчий за поріг, необхідний для підтвердження відкриття, і може виявитися статистичною флуктуацією, повідомляє Ars Technica.
Результати команда представила на конференції TeV Particle Astrophysics 2026 року в Японії та виклала у препринті, поданому на рецензування до Physical Review Letters. Якщо подію спричинила взаємодія гіпотетичної слабковзаємодіючої масивної частинки — WIMP — з ядром ксенону, її енергія віддачі була вищою за очікувану. За такого сценарію прилад мав би побачити й кілька низькоенергетичних подій, однак їх не зафіксував.
Квантова заплутаність на колайдері
Фізики експерименту ATLAS на Великому адронному колайдері повідомили про спостереження квантової заплутаності пар Z-бозонів. Ці короткоживучі частинки виникають під час розпаду бозона Гіґґса, а потім розпадаються на пари електронів і мюонів. Дослідники відновили спіни первинних Z-бозонів за кутами вильоту продуктів розпаду. Автори роботи назвали це найенергетичнішим прикладом спостереженої заплутаності.
Дріжджі для марсіанського будівництва
Інженери з Гонконгу запропонували матеріал для 3D-друку споруд на Марсі: суміш марсіанського піску з желатином і спеціальними дріжджами, вкритими липкими білками, подібними до тих, якими мідії прикріплюються до каміння. У змодельованих марсіанських умовах команда надрукувала невеликі куполи розміром із винну коркову пробку. Після виходу з сопла суміш висихала, утворюючи пористу піну з міцністю на стискання 10–12 мегапаскалів.
Також археологи з Університету Ґріффіта виявили на зубах двох давніх мешканців індонезійського острова Сулавесі округлі борозни, які пов’язують із тривалим смоктанням горіхів бетелю. Один зі скелетів датували періодом від 25 000 до 16 000 років тому. Експеримент із штучною слиною показав, що цей спосіб міг вивільняти ареколін у кількості, здатній впливати на роботу мозку, хоча слабше, ніж жування бетелю з іншими інгредієнтами.
Окремо історик Хосе Марія Морено Мадрид описав знайдений у рукописі 1666 року технічний аналіз чотирилінзового телескопа, приписаного Галілео Галілею. Якщо атрибуція правильна, поява таких телескопів може датуватися не пізніше 1630 року, а не приблизно 1643-м, як вважали раніше.