Місяць міг сприяти формуванню перших континентів Землі

Віддалення Місяця від молодої Землі могло спричинити деформацію її первинної кори, плавлення та вулканізм, які сприяли утворенню зачатків перших континентів. Такого висновку дійшов планетолог Саймон Локк із Брістольського університету в дослідженні, опублікованому в журналі JGR: Solid Earth, повідомляє Science News.

Як змінювалася форма Землі

Близько 4,5 мільярда років тому зіткнення Землі з тілом розміром із Марс, імовірно, сформувало Місяць і прискорило обертання планети: доба тоді могла тривати лише кілька годин. Швидке обертання сплющувало Землю та створювало значне потовщення в районі екватора. За моделлю Локка, Місяць перебував поблизу планети й своєю гравітацією викликав потужні припливи у вже затверділій корі, яку згодом вкрили океани.

Упродовж мільйонів років припливи розсіювали енергію: Місяць віддалявся, а обертання Землі сповільнювалося. Через послаблення відцентрової сили екваторіальне випинання планети мало зменшуватися. Кора на екваторі стискалася, а в полярних регіонах — розтягувалася. Моделі показують, що стиснення в екваторіальній зоні могло бути зіставним із темпом деформації, який нині сприяє формуванню Гімалаїв.

Шлях до континентальної кори

Розтягування та стиснення могли розтріскати щільну первинну кору. Це, за припущенням дослідника, давало змогу атмосферному вуглекислому газу й воді проникати вглиб планети, що стимулювало плавлення порід і вулканізм. Такі процеси могли утворювати легші гранітоподібні породи континентальної кори.

Геофізикиня Манар Аль-Асад із Дартмутського коледжу зазначила, що цей механізм може пояснити появу свідчень гранітоподібних порід уже в перші 200 мільйонів років історії Землі без необхідності припускати ранній запуск тектоніки плит. Водночас планетолог Йошинорі Міядзакі з Ратґерського університету зауважив, що через незначну кількість збережених порід цього періоду буде складно перевірити, чи Земля справді оберталася з потрібною для моделі швидкістю.