Молекулярне профілювання допомагає добирати терапію при ревматичних хворобах
Огляд досліджень пояснює, як молекулярне профілювання, генетика та імунні маркери можуть допомогти в лікуванні ревматичних хвороб.
Огляд наукових даних про ревматичні захворювання зосередився на молекулярних механізмах хвороб та підходах до персоналізації лікування. Як повідомляє Nature, дослідження генетики, імунних клітин, аутоантитіл і тканинних змін дають змогу точніше розрізняти підтипи автоімунних ревматичних патологій.
У центрі уваги авторів — ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, міозит та інші імунно-опосередковані хвороби. Ревматоїдний артрит не є однорідним станом: аналіз клітин синовіальної тканини за допомогою секвенування РНК окремих клітин дав змогу виокремлювати різні запальні підтипи захворювання.
Біомаркери для вибору лікування
Окремі клінічні дослідження, наведені в огляді, показали, що молекулярне фенотипування синовіальної тканини може прогнозувати терапевтичну відповідь у пацієнтів із ревматоїдним артритом. У випробуванні R4RA аналіз біомаркерів у біоптатах синовіальної оболонки використовували для порівняння відповіді на ритуксимаб і тоцилізумаб. Інші біопсійно-орієнтовані дослідження також вивчали розподіл біологічних препаратів відповідно до патобіологічних особливостей хвороби.
Серед наявних терапевтичних концепцій у матеріалі розглянуто вплив на цитокінові сигнальні шляхи, зокрема блокування фактора некрозу пухлин, а також терапії, спрямовані на Janus-кінази. Водночас дані щодо зменшення або припинення протиревматичної терапії у пацієнтів зі стабільною ремісією вказують на часті рецидиви, особливо за наявності антитіл до цитрулінованих білків.
Генетика та імунна відповідь
У публікації описано роль генетичної схильності та порушень імунної толерантності. Багато генетичних варіантів, пов’язаних з автоімунними захворюваннями, локалізуються в регуляторних ділянках геному імунних клітин. Для ревматоїдного артриту серед пов’язаних генів розглядаються PTPN22 і PADI4, а для системного червоного вовчака — зокрема TLR7, UNC93B1 та DNASE1L3.
Огляд також узагальнює значення В- і Т-лімфоцитів, аутоантитіл та інтерферону I типу. Антинуклеарні антитіла при системному червоному вовчаку й антитіла до цитрулінованих білків при ревматоїдному артриті можуть з’являтися за кілька років до клінічного початку відповідної хвороби. Для вовчака окремо описано роль надмірної активації TLR7, дефектного очищення відмерлих клітин і сигналів інтерферону I типу.
