Монацит розглядають як альтернативне джерело рідкісноземельних металів

Монацит може стати одним із ключових джерел рідкісноземельних елементів для країн, які намагаються зменшити залежність від китайських постачальників. Ця руда містить неодим, празеодим, диспрозій і тербій — метали, потрібні, зокрема, для виробництва потужних постійних магнітів в електромобілях, роботах, системах опалення й охолодження та військовій техніці. Китайські компанії контролюють приблизно 90% ринків оксидів і металів рідкісноземельних елементів, повідомляє IEEE Spectrum.

Монацит у важких мінеральних пісках містить від 45% до 70% рідкісноземельних елементів за масою. Такі піски є в Австралії, Бразилії, Індії, на Мадагаскарі, у Мозамбіку та Південній Африці. Їх видобуток може бути простішим за розробку твердих руд: пісок не потрібно дробити, а важкі мінерали можна відокремлювати магнітними або гравітаційними методами безпосередньо на місці видобутку.

Інвестиції у переробку

Американська Energy Fuels переробляє монацит на оксиди рідкісноземельних елементів на підприємстві White Mesa Mill у штаті Юта. Компанія вже виробляє змішані оксиди неодиму й празеодиму, а також тестові партії оксидів диспрозію і тербію. У вересні 2025 року Energy Fuels повідомила про продаж 1,2 тонни оксиду неодиму-празеодиму південнокорейській POSCO International Corp.

Потужність White Mesa Mill становить до 1 000 тонн оксидів рідкісноземельних елементів на рік, однак ці виробничі лінії також використовують для операцій з ураном. Компанія проєктує більший завод із потенційною продуктивністю до 6 000 тонн на рік. У червні адміністрація Трампа оголосила про умовне кредитне зобов’язання для Energy Fuels на 725 млн доларів, яке має сприяти нарощуванню випуску оксидів і подальшому виробництву металів.

Радіоактивні відходи та затримки

Головною проблемою монациту є вміст торію й урану. Під час хімічної переробки утворюються відходи з гідроксидом торію, а також меншими кількостями урану та радію. Їх необхідно ізолювати й зберігати відповідно до вимог ядерного регулювання. Торій-232 має слабке альфа-випромінювання, яке не проходить крізь шкіру, проте становить небезпеку в разі потрапляння в організм через вдихання або ковтання.

Досвід канадського Saskatchewan Research Council демонструє складність запуску таких проєктів. Підприємство в Саскатуні, яке має переробляти монацит, після шести років будівництва та витрат понад 100 млн канадських доларів виробило лише незначні обсяги рідкісноземельних елементів. Організація планує ввести завод в експлуатацію наприкінці 2027 року; очікувана вартість проєкту на той час перевищить 216 млн канадських доларів.

В Австралії Iluka Resources будує в Ініаббі комплекс для вилучення та розділення рідкісноземельних елементів із накопиченого запасу монациту обсягом 1 млн тонн. Вартість проєкту оцінюють у 1,8 млрд австралійських доларів.