Інститут передових концепцій NASA (NIAC) запропонував цікаве рішення для дослідження Червоної планети – рій роботизованих “марсіанських бджіл” (Marsbees).
NASA вже відправляло летючого робота на Марс – мініатюрний гелікоптер Ingenuity. Робот працював краще, ніж могло сподіватися космічне агентство США, здійснивши 72 польоти за 1000 марсіанських днів, тоді як планувалося виконати лише п’ять.
Польоти на Марсі доволі складне завдання, адже Червона планета має значно нижчу гравітацію й тонку атмосферу з лише 1 відсотком тиску на поверхні порівняно з нашою планетою. У NASA пояснюють, що є відносно небагато молекул повітря, з якими можуть взаємодіяти лопаті гелікоптера Ingenuity. Але рій роботів – це інша справа.
Марсіанські бджоли, як можна було здогадатися, натхненні природою, а саме тим фактом, що деякі тварини мігрують на відстані, непропорційні їхнім розмірам, наприклад, метелики з розмахом крил до 10 см літають на 4 тисячі кілометрів, а альбатроси узагалі можуть пролетіти понад сотню тисяч кілометрів. І це все на величезній висоті, де атмосфера розріджена.
Вчені зазначають, що хоча аеродинамічний механізм цих далеких польотів зараз невідомий, останні дослідження показали, що використання легких гнучких крил призводить до енергоефективних махових рухів крил. Податливість гнучких крил також мала б сприяти ширянню та ковзанню в нестабільній атмосфері.
Відповідно до проєкту NASA, марсіанські бджоли будуть розміром з джмеля, але матимуть крила, як у цикади. Мініатюрних роботів оснастять датчиками та пристроями зв’язку, щоб вони могли літати навколо та збирати дані про Червону планету. Марсохід мав би відігравати роль “вулика”. Роботи будуть розроблені з урахуванням енергоефективності, з передбачуваним часом польоту 16 хвилин із комерційно доступною технологією акумулятора.