Науковці оцінили запаси води для майбутніх міст на Місяці
Науковці підрахували, що запасів місячної води навіть із рециркуляцією може не вистачити для міста на мільйон людей понад століття.
Навіть за оптимістичних оцінок запасів льоду на полюсах Місяця та за 98% ефективності рециркуляції води місто з населенням один мільйон людей зможе існувати трохи понад 100 років. Такий розрахунок представили астрофізики Мартін Елвіс і Джонатан Макдавелл у статті для Frontiers in Space Technologies, повідомляє Space.com.
Дослідники виходили з максимальної оцінки у 1 млрд тонн води на Місяці. Водночас сучасні оцінки обсягу води приблизно у 30 разів нижчі, що пропорційно скорочує можливий термін існування поселення. За такого сценарію навіть невелике місто може вичерпати запаси приблизно за десятиліття.
Вода у полярних кратерах
Водяний лід зберігається в кратерах поблизу місячних полюсів, куди пряме сонячне світло не потрапляло близько чотирьох мільярдів років. Температура в таких постійно затінених ділянках нижча за 110 кельвінів, або мінус 262 градуси за Фаренгейтом. У цих холодних пастках лід майже не сублімує навіть у вакуумі на поверхні супутника.
Місії на місячній орбіті з 2013 року допомогли визначити ймовірні райони залягання води. Її наявність на полюсах відкрила перспективу поселень, мешканці яких могли б вирощувати їжу та менше залежати від регулярного постачання ресурсів із Землі.
Енергія не є головною перешкодою
Автори вважають, що виробництво електроенергії не стане ключовою проблемою навіть без ядерних реакторів. Обіддя кратерів біля постійно затінених ділянок освітлюються сонцем майже безперервно. На вежах заввишки в кілометри з фотоелектричними панелями там, за їхньою оцінкою, можна було б виробляти до трьох гігават електроенергії.
Серед можливих шляхів подовжити існування великих поселень науковці назвали підвищення ефективності рециркуляції води щонайменше у п'ять разів, скорочення її споживання завдяки вертикальному землеробству, імпорт води з доступних астероїдів або пошук додаткових запасів. Нинішні методи дослідження, зазначається у матеріалі, проникають під поверхню лише на кілька метрів, тоді як шар реголіту може сягати десятків метрів і потенційно містити воду в холодних пастках.
