Науковці розробляють препарати, що можуть імітувати частину ефектів вправ
Науковці вивчають препарати, здатні імітувати окремі ефекти фізичних вправ, для людей із хронічними захворюваннями.
Дослідники вивчають механізми, завдяки яким фізичні вправи покращують здоров’я, щоб створити препарати, здатні відтворити частину цих ефектів для людей із крихкістю організму, інвалідністю або хронічними захворюваннями. Як повідомляє MIT Technology Review, такі ліки не мають замінити фізичну активність.
Фізичні вправи сприяють нарощуванню м’язів, зміцненню кісток, зниженню артеріального тиску та поліпшенню настрою. Водночас науковцям ще належить з’ясувати численні шляхи дії гормонів, ферментів та інших молекул, пов’язаних із фізичною активністю, а потім перетворити ці знання на безпечні й ефективні ліки.
Досліди на мишах
Фармаколог Університету Флориди Томас Берріс із колегами досліджує рецептор у м’язових клітинах, активність якого, ймовірно, посилюється під час тренувань і підтримує витривалість. Його лабораторія розробляє препарат, що безпосередньо підвищує активність цього рецептора.
У дослідах миші, яким вводили сполуку, бігали довше й на більші дистанції, ніж тварини без такого лікування. За словами Берріса, є також дані з дослідів на мишах, що ця сполука може імітувати деякі когнітивні переваги фізичних вправ та бути корисною в лікуванні серцевої недостатності. Науковець заснував компанію Pelagos для подальшого проведення клінічного випробування.
Перші випробування на людях
Інші препарати, покликані відтворювати окремі наслідки тренувань, уже тестують за участю людей. У червні біотехнологічна компанія Cambrian Bio повідомила, що її експериментальний препарат ATX-304 прискорив метаболізм і зменшив кількість жиру в печінці та черевній порожнині у людей з ожирінням і переддіабетом.
ATX-304 активує метаболічний механізм, який допомагає клітинам розпізнавати зниження запасів енергії та координує вироблення палива. Компанія сподівається, що препарат допоможе знижувати вагу без втрати м’язової маси, яка є поширеним занепокоєнням щодо ліків класу GLP-1. Водночас розробка таких засобів залишається складною: понад 90% методів лікування, що потрапляють у дослідження на людях, зазнають невдачі.
