Обвал кальдери Хунга міг посилити цунамі після виверження 2022 року

Швидке просідання кальдери підводного вулкана Хунга в Тонзі могло посилити потужне цунамі, що супроводжувало його виверження 15 січня 2022 року. Як повідомляє Ars Technica, порівняння рельєфу морського дна до й після події показало: кальдера завширшки близько чотирьох кілометрів опустилася майже на один кілометр.

Дослідники вважають, що навіть відносно невеликі підводні кальдери здатні створювати небезпечні хвилі, якщо їхнє руйнування відбувається швидко. Водночас автори роботи не продемонстрували безпосередньо, що саме обвал кальдери спричинив цунамі, але назвали швидке просідання одним із можливих чинників, які посилили це явище.

Кальдера опустилася майже на кілометр

Науковці зіставили карту дна, складену у 2015–2016 роках, із даними п’яти досліджень, проведених від квітня до жовтня 2022 року. До виверження дно кальдери розташовувалося на глибині 150–200 метрів нижче рівня моря, а після нього максимальна глибина сягнула 850 метрів. З урахуванням шару вулканічних відкладів завтовшки до 150 метрів поверхня, що обвалилася, лежить приблизно на глибині одного кілометра.

Об’єм просідання самого дна кальдери оцінено приблизно у 6,85 кубічного кілометра. За висновком команди, воно відбулося за типом поршня: дно опустилося значною мірою як єдиний блок, майже без вигинання. На східній і південній стінках кальдери виявили концентричні тераси та урвища заввишки 100–150 метрів, які пов’язують із розломами на її краях.

Масштаб хвилі та потреба в дослідженнях

Виверження Хунга стало одним із найпотужніших вулканічних явищ цього століття. Його шлейф піднявся більш ніж на 55 кілометрів, а ударну хвилю зафіксували в різних частинах світу. За оцінкою, в межах приблизно 100 кілометрів від джерела висота цунамі сягала 40 метрів — це найвище зареєстроване цунамі від підводного вулканічного виверження.

Хунга розташований у дузі Тонга—Кермадек, де налічують щонайменше 74 підводні вулкани, зокрема 20 кальдерних комплексів. Автори дослідження закликали проводити високодетальне повторне картографування морського дна, оскільки багато підводних кальдер досі не мають докладних карт або вивчені лише за даними низької роздільної здатності.