Психіатрію пропонують персоналізувати за даними біомаркерів і смартфонів

Дослідники та психіатри розвивають підхід прецизійної психіатрії, який має допомогти добирати лікування психічних розладів індивідуально — на основі симптомів, біологічних показників, даних зі смартфонів і соціальних чинників. Як повідомляє Nature, ідея полягає в тому, щоб відійти від підбору терапії методом проб і помилок та визначати, які методи найкраще працювали для людей зі схожими характеристиками.

Нині психіатричні діагнози здебільшого спираються на симптоми та клінічну історію. Водночас однаковий діагноз може охоплювати людей із суттєво різними проявами стану. Для діагностики великого депресивного розладу, наприклад, необхідні щонайменше п’ять із дев’яти симптомів протягом двох тижнів, причому обов’язковими є пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення.

Дані зі смартфонів і штучний інтелект

Один із напрямів називають цифровим фенотипуванням. Він передбачає використання даних смартфонів і носимих сенсорів для оцінювання поведінки, зокрема мобільності, сну та комунікації. Невеликі дослідження вже виявляли зв’язки між рівнем активності й депресивними або маніакальними симптомами при біполярному розладі, а також між геолокаційними даними та тяжкістю симптомів шизофренії.

Втім, перетворити ці відомості на інструмент для клінічної практики поки не вдалося. Лікарів зазвичай не навчають інтерпретувати такі масиви даних, а єдині стандарти та протоколи їх використання ще не сформовані. Штучний інтелект потенційно може поєднувати різні потоки інформації у висновки, корисні для лікаря. Водночас збір даних про пересування, сон і комунікацію порушує питання приватності, а систематичний огляд цього року зафіксував значну різницю у пристроях та аналітичних підходах у дослідженнях цифрового фенотипування.

Пошук біологічних маркерів

Інший шлях до персоналізації пов’язаний із генетикою, гормонами, метаболітами та нейровізуалізацією. Полігенні оцінки ризику шизофренії враховують сукупний невеликий вплив багатьох генетичних варіантів. Люди у верхній частині розподілу такого ризику можуть мати приблизно десятикратне підвищення ризику, однак ці оцінки не здатні передбачити, у кого саме виникне розлад, і не стали підставою для зміни діагностичної практики.

МРТ-дослідження також показали багато зв’язків між особливостями мозку та психіатричними симптомами, але частину результатів складно відтворити. В одному дослідженні за участю 122 людей із депресією функціональна МРТ виявила, що зв’язки між субкальозною поясною корою та трьома іншими ділянками мозку відрізнялися залежно від реакції на когнітивно-поведінкову терапію або антидепресанти. Дослідники розглядають такі патерни як потенційні маркери для вибору лікування, хоча до рутинного застосування подібних тестів ще далеко через їхню вартість і складність.