Рентгенівські спостереження пояснили спалах наднової-самозванця
Обсерваторія Chandra виявила, що спалахи AT 2016blu спричиняє чорна діра або нейтронна зоря, яка забирає речовину сусідньої зорі.
Астрономи за допомогою рентгенівської обсерваторії NASA Chandra встановили ймовірну причину регулярних яскравих спалахів об’єкта AT 2016blu на околиці спіральної галактики NGC 4559. Як повідомляє Space.com, нестабільна масивна зоря має невидимого компактного супутника — чорну діру зоряної маси або нейтронну зорю, який забирає її речовину.
NGC 4559 розташована приблизно за 25 мільйонів світлових років від Землі, у сузір’ї Волосся Вероніки. Спалах у цій системі вперше помітили 11 січня 2012 року та спочатку вважали вибухом наднової. Проте після згасання світла зоря не зникла, а згодом почала повторно яскравішати з інтервалом у 113 днів. Загалом астрономи зафіксували 27 таких подій.
Невидимий супутник на еліптичній орбіті
AT 2016blu належить до яскравих блакитних змінних — надмасивних і дуже яскравих зір, що є нестабільними та періодично викидають речовину із зовнішніх шарів. У березні 2026 року Chandra спостерігала систему під час чергового спалаху й виявила потужне рентгенівське випромінювання. Раніше телескоп уже оглядав напрямок на NGC 4559 у 2001–2002 роках, але тоді незвичних сигналів не помітив.
За висновком групи на чолі з Моджган Агаханлу з Університету Вірджинії, компактний об’єкт рухається еліптичною орбітою навколо яскравої блакитної змінної з періодом 113 днів. Коли він наближається до зорі найбільше, його гравітація відтягує частину її речовини.
Як виникає імітація наднової
Відібрана речовина утворює навколо чорної діри або нейтронної зорі акреційний диск. Він нагрівається та випромінює рентгенівські промені. Це випромінювання, своєю чергою, нагріває щільну хмару газу, яку нестабільна зоря викинула раніше. Хмара яскраво світиться у видимому діапазоні, створюючи ефект вибуху наднової.
Розрахунки команди показують, що компактний супутник щороку забирає щонайменше 440 мільярдів трильйонів фунтів речовини, а фактичний показник може бути на два порядки більшим. Водночас маса яскравої блакитної змінної становить щонайменше 33 маси Сонця. Опис рентгенівського виявлення AT 2016blu опублікували 9 листопада в журналі The Astrophysical Journal.
