Самосумніви можуть допомагати науковцям у складних завданнях

Самосумніви можуть допомагати науковцям у складних завданнях

Дослідники пояснили, чому синдром самозванця не завжди шкодить і як самосумніви можуть допомагати у складній роботі.

Відчуття, відоме як синдром самозванця, не завжди є суто негативним: в умовах складних завдань воно може спонукати людей ретельніше готуватися, зосереджуватися та звертатися по допомогу. Про це йдеться в матеріалі Nature, присвяченому дослідженням і досвіду науковців.

Організаційна психологиня Массачусетського технологічного інституту Басіма Тевфік, яка вивчає це явище, зазначає, що такі думки можуть бути корисними, коли людина має великий обсяг справ і почувається перевантаженою. Водночас дослідники застерігають від трактування будь-яких сумнівів у собі як психологічної вади, яку необхідно виправити.

 

Досвід молодого дослідника

 

У 2021 році Квабена Боахен Асаре, тоді студент першого курсу Дартмутського коледжу в Гановері, штат Нью-Гемпшир, почав працювати в лабораторії раку шкіри, щоб здобути практичний досвід. Він був єдиним студентом бакалаврської програми серед старших дослідників і єдиним темношкірим працівником лабораторії. Попри підтримку наставника й колег, Асаре почувався невпевнено через круту криву навчання та відмінний від інших життєвий досвід як студент першого покоління з Гани.

Згодом він дійшов висновку, що цей досвід допоміг йому осмислити власну мотивацію до наукової роботи, краще розуміти, коли потрібно вдосконалювати навички та просити підтримки. Тепер Асаре працює дослідником в онкології та консультантом у Dartmouth Hitchcock Medical Center у Лівані, штат Нью-Гемпшир.

 

Нечітке визначення явища

 

Термін impostor phenomenon уперше описали 1978 року психологині Полін Кланс і Сюзанна Аймс у роботі про жінок із високими досягненнями. Пізніше його почали називати синдромом самозванця, хоча він не є медичним діагнозом і не класифікується як психіатричний розлад.

Огляд 2023 року свідчить, що близько 70% людей у певний момент життя відчувають невідповідність власним досягненням. У дослідженні 2012 року до 82% аспірантів повідомляли про такі переживання принаймні певною мірою. Водночас Тевфік наголошує, що в науковій літературі визначення цього явища істотно різняться, а методики дослідження не завжди дають змогу відокремити його від тривоги, страху чи схильності переживати негативні емоції.

На думку фахівців, сумніви можуть бути природною реакцією на конкурентне середовище, амбітну мету або вихід за межі звичного. Якщо ж вони заважають працювати чи будувати стосунки, це може вказувати на глибшу проблему, зокрема тривожний розлад.