ШІ допомагає науковцям розшифровувати спілкування тварин
ШІ та нові пристрої допомагають дослідникам аналізувати звуки тварин, але точне розшифрування їхньої комунікації ще не досягнуте.
Дослідники використовують пристрої для запису звуків і системи штучного інтелекту, щоб точніше аналізувати комунікацію тварин та наблизитися до розуміння її значень. Як повідомляє MIT Technology Review, такі дослідження можуть дати уявлення про внутрішній світ інших видів і те, як вони сприймають довкілля.
Розшифрування звуків є складним завданням: науковцям потрібно зіставляти виття, писк або клацання з подіями, що відбуваються навколо тварин. Наприклад, лугові собачки видають різні послідовності звуків, коли наближається койот або яструб. Особливо важко досліджувати види, за якими складно спостерігати, зокрема китів, що глибоко пірнають, і підземних голих землекопів.
Не лише звуки
Тварини спілкуються не тільки голосом. Вони можуть використовувати візуальні сигнали, дотики, феромони або поєднання кількох способів. Частина таких сигналів може бути важкодоступною для людського сприйняття. Додатковою проблемою є перевірка точності перекладу, адже універсального відповідника Розетського каменю для міжвидової комунікації не існує.
За останні 50 років дослідникам стало простіше спостерігати за складними формами комунікації тварин. Гідрофони на дні океану здатні записувати пісні горбатих китів, а мініатюрні пристрої-біологери можуть фіксувати кожен писк кажана.
Можливості та обмеження ШІ
За останнє десятиліття штучний інтелект посилив можливості аналізу таких записів: він може виявляти різні сигнали, відокремлювати звуки окремих тварин і знаходити закономірності. Некомерційна організація Earth Species Project, заснована 2018 року для розшифрування комунікації тварин, застосувала машинне навчання для виявлення вокалізацій чорних ворон і визначення, який саме птах подав кожен сигнал.
Організація розробляє NatureLM — модель, навченою на людському мовленні, музиці та звуках тварин, — і сподівається, що вона зможе інтерпретувати вокалізації різних видів. Водночас нейроеколог Тель-Авівського університету Йоссі Йовель застерігає: моделі можуть надмірно покладатися на акустичну схожість і помилково об’єднувати подібні звуки з різними значеннями. Перспектива двостороннього спілкування людей і тварин наразі залишається невизначеною.
