У Digger з Томом Крузом поєднали сатиру на кліматичну кризу й технології
Digger з Томом Крузом через сатиру на нафтовий бізнес, політику та технології порушує тему кліматичної кризи.
Фільм Digger режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту з Томом Крузом, який слабко стартував у прокаті, пропонує гротескну сатиру на кліматичну кризу, політику та вплив технологічних компаній на культуру. Як повідомляє Wired, трейлер стрічки подавав її як комедію з Крузом у пластичному гримі, однак сюжет виявляється значно похмурішим.
Катастрофа як частина сюжету
У центрі історії — нафтовий магнат Діґґер Роквелл. Його бурові роботи відкололи айсберг, який рухається до Європи та загрожує загибеллю 100 тисяч людей і переміщенням понад мільйона. Персонаж дбає про хворого кота, водночас спостерігаючи за загибеллю тварин, спричиненою його діяльністю. Роквелл співпрацює з президентом США, якого грає Джон Гудман, аби відвернути наслідки катастрофи.
У рецензії зазначають, що фільм навмисно використовує перебільшення та карикатурні образи політиків. Коли Європа зазнає удару, президент і його команда дивляться на події, їдять попкорн і вигукують звернення до постраждалих так, наче дивляться фільм жахів. Водночас персонажі гостро реагують на фінансові втрати, а не на можливу кількість жертв.
Вистава всередині фільму
Згодом з’ясовується, що Круз грає не самого Діґґера, а актора Кертіса Марксона, який втілює магната в сатиричній виставі. Її поставила режисерка Ганна у виконанні Софі Вайлд, а фінансує племінник Діґґера Кенні Роквелл, якого грає Джессі Племонс. Кертіс заперечує проти образу Діґґера як недолугого ковбоя, наполягаючи, що той був небезпечним і привабливим психопатом. Ганна відповідає, що глядачам потрібна повчальна й емоційна історія з лиходієм, над яким можна сміятися.
За сюжетом Кенні не демонструє каяття: вистава дає аудиторії образ винуватця з минулого, тоді як він продовжує заробляти на катастрофі. Він керує охоронною компанією та знаходить доньку Кертіса, яка зникла дорогою на прем’єру, лише за номером її телефону. Фінал показує глядачів, які після смерті Діґґера на сцені аплодують і виходять із театру в дихальних масках до затопленого міста.
