Для життя в іншому місці Сонячної системи, Марс, ймовірно, є найменш поганим вибором. Сьогодні ця планета являє собою холодну пустелю. Однак сухі річкові долини, що перетинають її поверхню, свідчать про те, що в минулому умови були досить сприятливими для існування рідкої води.
Упродовж десятиліть учені та автори наукової фантастики розмірковували над ідеєю повернути Марс до цього теплішого стану шляхом його “тераформування” – зміни клімату планети, щоб зробити його придатним для життя землян. Їхні пропозиції зазвичай включають грандіозні інженерні проєкти, як-от впорскування величезної кількості парникових газів в атмосферу або використання ядерних вибухів для танення підземного льоду.
Нова стаття, опублікована в журналі Science Advances, пропонує простіший метод. Самане Ансарі, аспірантка Північно-Західного університету в Іллінойсі, та її колеги вважають, що закачування штучного пилу в атмосферу може нагріти Марс настільки, що більша частина водяного льоду, який перебуває під його поверхнею, розтане, принаймні, марсіанським літом.
Пил складатиметься з крихітних металевих стрижнів, кожен з яких становить близько дев’яти мільйонних метра в довжину. Цей розмір ретельно обраний, щоб гарантувати, що частинки відбивають тепло, яке в іншому разі пішло б у космос, назад на поверхню планети. Кліматичні моделі припускають, що закачування 30 літрів пилу на секунду в атмосферу може підвищити середню температуру на 30°C або більше протягом десятиліть. Автори використовують об’ємну одиницю виміру в літрах для опису кількості пилу, необхідного для тераформування Марса, оскільки це дає змогу легше порівнювати ефективність різних методів і матеріалів. Зокрема, вони порівнюють свій метод із використанням парникових газів, для яких використовують ті самі об’ємні одиниці виміру. Використання літрів як одиниці виміру для пилу дозволяє провести більш пряме порівняння ефективності двох методів.
Хоча це досить велика кількість пилу, вона являє собою значний прогрес порівняно з сучасним рівнем техніки. В іншій статті, опублікованій 2005 року, досліджували хлорфторвуглеці, клас потужних парникових газів, і було зроблено висновок про те, що будуть потрібні сотні мільйонів тонн. Ансарі вважає, що в масовому вираженні її метод приблизно в 5000 разів ефективніший.
Едвін Кайт, планетолог із Чиказького університету і один з авторів статті, зазначає, що це дослідження є лише доказом концепції, з великою кількістю можливостей зробити процес ще ефективнішим. Марс, безумовно, потребує тераформування, але воно може виявитися трохи простішим, ніж видається на сьогоднішній день.
Цей метод тераформування Марса може стати значним кроком на шляху до створення умов, придатних для життя людини на Червоній планеті. Однак, перш ніж це стане можливим, необхідно провести додаткові дослідження і розробки, щоб забезпечити безпеку та ефективність цього підходу.