Фоторепортери працюють на фронтах не тільки військових, а й епідеміологічних. Завдяки їм ми змогли дізнатися, що відбувається в країнах, які найбільше постраждали від COVID-19.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з моменту появи перших випадків захворювання у грудні в китайському місті Ухань, коронавірус швидко став «визначальною глобальною кризою в охороні здоров’я нашого часу».
Близько 400 000 хворих були поміщені на карантин в лікарнях та навіть круїзних лайнерах з жорсткими обмеженнями. Близько 17 тисяч з них померли. Поки уряди вирішують, як зупинити поширення вірусу, закриті школи та підприємства, а також кордони між країнами. 20% населення світу — на карантині.
Така ситуація створює особливу проблему для фотографів, які повинні відобразити кризу, ознаменовану соціальною дистанцією. Фоторепортери з усього світу щосили намагаються показати життя під час COVID-19, залишаючись при цьому в безпеці.
Китай
Пекінський фотограф Кевін Фрейєр не пригадує, коли ще його життя було настільки важким, як зараз. «І це підкреслює важливість ситуації», — говорить він.
23 січня китайський уряд закрив Ухань в рамках заходів щодо запобігання поширення вірусу, обмежив пересування місцевих жителів та оголосив 14-денний карантин для всіх, хто прибуває з-за кордону. Фрейєру довелося місяць не бачитися зі своєю дружиною та зосередитися на 6-річному сині, разом з яким фотограф щодня робить уроки.
Фрейєр намагається документувати те, що відбувається, хоча через обмеження це стає непросто. Лікарні закриті, квартири та офіси практично недоступні, а люди бояться бачитися з незнайомцями. Все це зводить до мінімуму можливість відобразити цікавий кадр. Хоча Фрейєр носить маску та рукавички, люди іноді просять його відійти подалі. «Це важко для мене, оскільки люди — це об’єкт моїх фото, але я не хочу нав’язуватися або завдавати їм незручності», — каже фоторепортер.
Незважаючи на всі перепони, Фрейєр працював над створенням фільму про життя в Пекіні під час вірусу. Його герої — це як прості городяни, так і волонтери з гуманітарної організації Blue Sky Rescue, що займаються дезінфекцією.
«Лейтмотив більшості фото — це маски, — каже фотограф. — Тому я намагаюся зняти кадр без них, якщо це взагалі можливо, і додати елементи, що передають атмосферу місця».
Італія
Фотограф Reuters в Італії Яру Нарді вже звикла не виходити з дому без маски, рукавичок і антисептичних серветок для протирання фотоапарата. Вона поринула в історію з коронавірусом після того, як 23 січня в країні було оголошено про перший підтверджений випадок захворювання. З тих пір число смертельних випадків перевищила китайські показники. Галасливі площі та тратторії замовкли.
«Мої роботи часто показують моменти самотності, але, розповідаючи історію коронавируса, я бачу, що це усамітнення поширилося на весь світ», — ділиться Нарді.
Для італійської фотографки важливо показати спустошення італійських пам’яток, від площі Святого Петра у Ватикані до Кафедрального собору в Мілані. Також серед її робіт — закарбовані неймовірні моменти солідарності, наприклад, коли римляни вийшли на балкони заради участі у музичному флешмобі.
США
Показати настільки масштабну кризу в людському масштабі складно, але можливо. Цим займається фотограф Reuters Девід Райдер, який живе в Кіркленд недалеко від Сіетла.
Будинок пристарілих в Кіркленді — епіцентр одного з найбільших спалахів COVID-19 в США, 35 його жителів померли. Фотографів не пускають до установи, що ускладнює передати картину відчуттів людини, скаржиться фотограф.
Райдер знімає якомога ближче до будівлі, і іноді в кадр все ж потрапляють мешканці будинку престарілих. Він намагається бути тактовним, показуючи історії, що мають велике історичне значення.
«Є етичні обмеження в тому, що я можу сфотографувати, — зазначає фотограф. — Іноді у мене виходять кадри, на яких видно мешканця будинку у своїй кімнаті. Їх я погоджую з членами сімей».
Фото відображають власні переживання Райдера з приводу його немолодих родичів. «Робота дає мені ціль», — каже фотограф.
Фото: JUSTIN SULLIVAN/GETTY IMAGES
За матеріалами Wired