Апарат Galileo дослідив супутник Юпітера Амальтею під час прольоту 2002 року
Апарат NASA Galileo під час прольоту Амальтеї у 2002 році зібрав дані про її крижану й пористу структуру.
5 листопада 2002 року космічний апарат NASA Galileo пролетів повз малий супутник Юпітера Амальтею на відстані близько 99 миль, або 159 кілометрів. Цей маневр став останнім прольотом апарата біля супутника Юпітера та дав дані, які вказали на дуже низьку густину небесного тіла, повідомляє Space.com.
Крижана й пориста структура
У травні 2005 року NASA повідомило, що результати дослідження даних Galileo свідчать: Амальтея є скупченням крижаних уламків, густина якого нижча за густину води. Співавтор дослідження Торренс Джонсон, який був науковцем проєкту місії Galileo в Лабораторії реактивного руху, зазначав, що навіть з урахуванням значної пористості супутник, імовірно, містить багато водяного льоду та гірських порід.
Амальтея має приблизно 168 миль, або 270 кілометрів, завдовжки та обертається на відстані близько 181 тисячі кілометрів від Юпітера. Її називають найчервонішим об’єктом Сонячної системи: червонуватий відтінок поверхні пов’язують із забрудненням сіркою.
Радіація та завершення місії
На момент прольоту Galileo мав обмежений запас пального. Через 30 хвилин після зближення з Амальтеєю апарат перейшов у безпечний режим. NASA було готове до проблем, зважаючи на стан апарата та інтенсивне випромінювання Юпітера поблизу супутника, і невдовзі відновило роботу Galileo.
Амальтея також виділяє більше тепла, ніж отримує від Сонця. Науковці припускають, що супутник створює електричні струми, рухаючись у потужному магнітному полі Юпітера. Амальтею відкрив астроном Едвард Емерсон Барнард у вересні 1892 року за допомогою телескопа Лікської обсерваторії в Каліфорнії. Апарат Galileo завершив місію, увійшовши в атмосферу Юпітера 21 вересня 2005 року.
