Астрономи виявили можливу 300-денну затримку радіоджетів чорної діри

Астрономи зафіксували можливу затримку приблизно на 300 днів між рентгенівським спалахом надмасивної чорної діри в центрі галактики NGC 1275 та посиленням випромінювання її радіоджетів. Спостереження провели за даними космічної обсерваторії NASA Neil Gehrels Swift Observatory у поєднанні з радіоспостереженнями, повідомляє Space.com.

Спалах у центрі NGC 1275

NGC 1275 є найяскравішою галактикою скупчення Персея. Її центральна чорна діра належить до активних галактичних ядер: речовина, що падає до неї, нагрівається та випромінює енергію, а частина плазми спрямовується до полюсів і викидається у вигляді двох потужних джетів, помітних насамперед у радіодіапазоні.

Найсильніший рентгенівський спалах від NGC 1275 команда спостерігала у лютому 2023 року. Він тривав менш як 60 днів і складався з двох п’ятиденних епізодів, під час яких рентгенівська яскравість активного ядра зросла вдвічі. Дослідники виключили версію припливного руйнування зорі та пов’язали спалах зі стрибком темпу акреції речовини на чорну діру.

Оцінка маси та зв’язок із джетами

Науковці проаналізували архівні дані Swift за 2007–2025 роки. Для цього вони застосували модель, яка дала змогу відокремити випромінювання галактичного скупчення від сигналу газу, що акреціює на чорну діру в NGC 1275.

За рентгенівськими даними команда оцінила розмір області випромінювання активного ядра та обмежила масу центральної чорної діри в межах від 100 мільйонів до 1 мільярда мас Сонця. Порівняння з радіоданими дало попередні свідчення затримки близько 300 днів: це може відповідати часу, за який плазма рухається від основи джета до ділянки ударної взаємодії з навколишнім газом або пилом.

Керівниця дослідження Сара Кетчум з Мічиганського університету зазначила, що для точнішого встановлення зв’язку між рентгенівським і радіовипромінюванням потрібні додаткові спостереження. Роботу команди прийняли до публікації в Astrophysical Journal Letters; її версія до рецензування доступна на arXiv.