Давня ДНК вказала на центральноєвропейське походження кельтів

Аналіз майже 4500 зразків давньої ДНК із поховань по всій Європі вказує, що прабатьківщина кельтів могла бути в центральній частині континенту — в районі сучасної Чехії. Дослідження пов’язує поширення населення звідти на захід приблизно від 1200 року до нашої ери з імовірним розселенням носіїв пракельтської мови.

Про результати двох наукових робіт, опублікованих у журналі Nature, повідомляє Science News. Учені зіставили генетичні дані з лінгвістичними та археологічними свідченнями.

Міграція із Центральної Європи

Генетики визначили популяцію бронзової доби, яка почала рухатися на захід із Центральної Європи близько 3200 років тому. Невдовзі сліди її ДНК з’являються у зразках людей з територій сучасних Іспанії, Італії та Ірландії. За часом це збігається з моделлю, за якою пракельтська мова сформувалася і почала поширюватися у східнішій частині Європи в першому тисячолітті до нашої ери.

Співавтор обох робіт, популяційний генетик Копенгагенського університету Г’ю Макколл зазначив, що міграція відбулася саме в період, коли багато лінгвістів датують формування пракельтської мови.

Лінгвістичні свідчення

Історичний лінгвіст Дублінського інституту перспективних досліджень Девід Стіфтер, який не брав участі в роботі, сказав, що давня ДНК значною мірою підтвердила припущення лінгвістів про доісторичні переміщення населення. Він також звернув увагу, що ранні кельтські мови запозичили з інших мов слова, пов’язані з морем, зокрема назви морських водоростей, молюсків і крабів. Це узгоджується з припущенням, що перші носії пракельтської жили далеко від узбережжя.

Водночас археогенетик Інституту еволюційної антропології Макса Планка Йоша Гретцінгер зауважив, що значну частину скелетних зразків спочатку збирали для дослідження германських, а не кельтських мов. На його думку, додаткові дані з поховань, безпосередньо пов’язаних із кельтами, можуть уточнити картину поширення пракельтської мови.