Дослідники фіксують глибше відтавання мерзлоти після пожежі в Деналі
Дослідники в Деналі встановили, що після пожежі 2013 року ґрунт над вічною мерзлотою відтає глибше навіть через 13 років.
Науковці в Національному парку Деналі на Алясці досліджують, як лісова пожежа 2013 року вплинула на вічну мерзлоту та запаси вуглецю в тундрі. На ділянках із найсильнішим горінням шар ґрунту, що відтає влітку над мерзлотою, через 13 років після пожежі все ще залишається глибшим, ніж був до неї, повідомляє MIT Technology Review.
Наприкінці червня 2013 року блискавка спричинила пожежу в безлісій тундрі північної частини парку. Вогонь, посилений теплими низхідними вітрами чинуками, охопив майже 35 тисяч акрів. Він знищив рослинність і частину верхнього шару ґрунту, який ізолює мерзлоту від тепла.
Рідкісні дані до і після пожежі
Пожежа перетнула дві сітки спостережень, які Служба національних парків США заклала ще 2001 року. Завдяки цим вимірюванням група Північноаризонського університету може порівнювати стан рослинності, ґрунтів і мерзлоти до та після вогню. Під час першого обстеження у 2016 році дослідники встановили, що на найсильніше випалених ділянках активний шар був глибшим на 30–60 сантиметрів, ніж поза межами згарища.
Аспірант Ендрю Гевердінк та інші учасники експедиції відібрали керни мерзлого ґрунту, зразки моху, рослинних решток і незамерзлого ґрунту. У лабораторії науковці аналізують, як відновився органічний шар та скільки вуглецю було втрачено або накопичено після пожежі.
Ризик викидів вуглецю
Вічна мерзлота охоплює близько 15% суходолу Північної півкулі та містить приблизно 1,5 трильйона тонн вуглецю — орієнтовно вдвічі більше, ніж нині є в атмосфері. Під час танення мікроорганізми розкладають органічну речовину, вивільняючи вуглекислий газ і метан.
Дослідники зазначають, що наслідки пожеж і танення різняться залежно від типу екосистеми, мерзлоти та інтенсивності вогню. Після частини пожеж у бореальних лісах швидкорослі листяні дерева можуть накопичувати більше вуглецю в ґрунті. Водночас після тундрової пожежі 2007 року біля річки Анактувук на Алясці частина ландшафту просіла через руйнування льодових клинів у мерзлоті, а найсильніше випалені ділянки й надалі виділяють вуглекислий газ і метан.
Експеримент із потеплінням
На дослідній ділянці Eight Mile Lake поблизу Деналі вчені 13 років моделювали потепління, встановлюючи снігові загорожі. Накопичений сніг узимку діяв як теплоізоляція й підтримував вищу температуру ґрунту. За цей час запаси ґрунтового вуглецю на експериментальних майданчиках розміром 10 на 10 метрів скоротилися на 23%, а в багатьох місцях ґрунт просів, утворивши заглиблення завглибшки кілька футів.
