Дослідники поставили під сумнів доказову базу Прозаку для дітей

Один клінічний експеримент за участю 40 дітей в Ірані, опублікований 2006 року, міг суттєво вплинути на рекомендації щодо застосування флуоксетину, відомого під торговою назвою Прозак, для лікування депресії у дітей та підлітків. Про це повідомляє Nature з посиланням на новий аналіз, оприлюднений у Cochrane Evidence Synthesis and Methods.

Вплив одного дослідження

Національні настанови в кількох країнах рекомендують флуоксетин для лікування депресії у неповнолітніх. Такі рекомендації, зокрема, спиралися на метааналізи 2016 року в The Lancet і 2020 року в The Lancet Psychiatry, які дійшли висновку, що препарат ефективніший за плацебо.

Дослідники на чолі з психіатром Флоріаном Ноде та психотерапевтом Мартіном Пльодерлем повторно проаналізували дані цих метааналізів, виключивши іранське дослідження. Після цього значна перевага флуоксетину зникла. Натомість огляд Cochrane 2021 року не врахував це випробування через власні критерії відбору й оцінив перевагу препарату над плацебо як невелику та клінічно несуттєву.

Зауваження до випробування

У дослідженні 2006 року флуоксетин продемонстрував надзвичайно велику перевагу над іншим антидепресантом — нортриптиліном. Автори нового аналізу зазначають, що жодне інше випробування флуоксетину при дитячій депресії не показувало подібного масштабу ефекту.

На їхню думку, наведені в роботі дані також виглядають малоймовірними: у групах, які отримували флуоксетин і нортриптилін, показники депресії учасників змінювалися надто подібно. У публікації також не було опису процедури етичного схвалення дослідження. Автори оригінальної роботи не відповіли на неодноразові запити дослідників і журналістів.

Психіатр Річард Лайус, співавтор нового дослідження, не закликав лікарів негайно припинити призначати Прозак дітям і підліткам. Натомість він вважає, що комітети з розроблення клінічних настанов мають переглянути рекомендації з урахуванням уточненої доказової бази.

Оцінка попередніх метааналізів

Психіатр Андреа Чіпріані, який був співавтором метааналізів 2016 і 2020 років, погодився, що дані випробування 2006 року є проблемними. За його словами, автори попередніх оглядів обговорювали цю роботу, однак тоді не мали процедур для виключення досліджень, які можуть бути ненадійними. У додатку до аналізу 2016 року вони зазначали, що впевненість у висновках щодо флуоксетину є дуже низькою через можливі упередження в доказах.