Дослідження показало вирішальний вплив хвиль на поширення мангрів
Дослідники встановили, що тривалі періоди низької хвильової активності визначають поширення мангрів на відкритому узбережжі.
Тривалі періоди низької хвильової активності є ключовою умовою для появи мангрових лісів на відкритому узбережжі. Такий висновок зробили дослідники, які проаналізували 400 прибережних ділянок у різних регіонах світу та створили модель для прогнозування придатності узбережжя для відновлення мангрів.
Як Nature повідомляє, модель враховує висоту й напрямок офшорних хвиль відносно берегової лінії. Її точність у визначенні наявності або відсутності мангрів на досліджених ділянках становила 78,2%.
Умови для закріплення саджанців
Автори зосередилися на ранньому етапі розвитку рослин, коли плавучі пропагули — структури, з яких виростають нові дерева, — мають закріпитися в ґрунті. У цей період хвилі можуть зрушити або вирвати молоді саджанці, тоді як зі зростанням їхня стійкість до такого впливу підвищується.
Для оцінки цих умов дослідники використали підхід «вікон можливостей» — безперервних проміжків, коли хвильовий вплив не перевищує межі виживання саджанців. Дані про хвилі охоплювали період 1993–2019 років. На ділянках із манграми такі тривалі проміжки низької енергії траплялися частіше, ніж на узбережжях без мангрової рослинності.
Розрахунки також показали відмінності залежно від припливного режиму. У мікроприпливних районах мангри загалом зазнавали більш енергійного хвильового впливу, ніж у мезо- та макроприпливних зонах. Водночас для коротких періодів до одного тижня подібні низькоенергетичні умови спостерігалися незалежно від висоти припливів.
Перевірка в Індії та Таїланді
Модель додатково застосували для узбережжя протоки Палк на південному сході Індії та Таїландської затоки. За історичних умов вона помилилася лише в одній точці в кожному з двох прикладів: із 11 точок в індійському випадку та із семи — у таїландському.
За сценарію зменшення ефективної висоти хвиль на 20% усі точки в обох районах були визначені як придатні для появи мангрів. За збільшення хвильової активності на 20% усі ділянки в індійському прикладі втратили придатні умови для закріплення саджанців. У Таїландській затоці за такого сценарію відповідні «вікна можливостей» зникли лише в одній точці, де мангри вже є.
Дослідники зазначають, що їхній підхід дає змогу оцінювати потенціал відновлення мангрових екосистем за змін хвильового клімату.
