Літера C у USB-C позначає тип роз’єму

Літера C у назві USB-C не є скороченням від «заряджання», «підключення» чи іншого слова. Вона лише позначає тип роз’єму, що з’явився після USB Type-A і Type-B, повідомляє Engadget.

Поширене уявлення, що USB-C автоматично означає високу швидкість передавання даних, швидке заряджання або підтримку Thunderbolt, є хибним. Сам роз’єм визначає фізичну форму підключення, тоді як можливості порту й кабелю залежать від конкретного пристрою та його характеристик.

Від Type-A і Type-B до симетричного роз’єму

Стандарт USB 1.0, представлений у січні 1996 року, мав два різні роз’єми. Плаский прямокутний Type-A призначався для хоста — комп’ютера або джерела живлення, а квадратніший Type-B — для периферійного пристрою, зокрема принтера чи сканера. Така конструкція відображала початкову модель USB, за якої хост подавав живлення та керував з’єднанням.

У 2000 році з USB 2.0 з’явилися мініатюрні роз’єми, а пізніше — micro-версії для тонших телефонів і камер. Кольори портів використовували як неформальне маркування: чорний часто пов’язували з USB 2.0, синій — з USB 3.0, а червоний або жовтий — із портами, здатними подавати живлення, коли комп’ютер перебуває в режимі сну. Водночас виробники не були зобов’язані дотримуватися такого кодування.

Що змінив USB-C

Специфікацію USB Type-C завершили в серпні 2014 року. Новий роз’єм зробили тонким і двостороннім: штекер можна вставляти будь-яким боком. Він також відмовився від поділу на різні форми для хоста та пристрою — тепер роль сторін визначають самі пристрої під час взаємодії.

Після підключення пристрої узгоджують обсяг даних і потужність, які передаватимуться через кабель. Новіші кабелі можуть передавати більше даних через той самий фізичний роз’єм. Зокрема, USB4 Version 2.0 підтримує швидкість до 80 Гбіт/с через USB Type-C.

Водночас у порту USB-C є тонка пластикова перемичка з контактами. Якщо вона погнеться або зламається, порт виходить з ладу.