На черепах похованих біля гробниць фараонів знайшли сліди смертельних травм
Аналіз черепів із поховань Першої династії в Абідосі виявив ознаки смертельних травм у 39% зразків.
Повторний судово-медичний аналіз 46 черепів із поховань поблизу гробниць правителів Першої династії в Абідосі на півдні Єгипту виявив лінійні переломи у 18 із них, або приблизно у 39%. Дослідниця Розелін Кемпбелл вважає, що ці ушкодження від тупих предметів могли бути смертельними та підтримують гіпотезу про так звану жертвування почту — вбивство слуг і посадовців для поховання разом із правителем. Про це повідомляє Ars Technica.
Колекція з Абідоса
Черепи походять із кладовища Умм-ель-Кааб, де розташовані допоміжні поховання, які пов’язують із почтом померлих володарів Першої династії. Рештки у 1920-х роках розкопав британський археолог Фліндерс Петрі. Він зафіксував на деяких могильних позначках імена та посади похованих — переважно чиновників нижчого й середнього рівня та ремісників.
Навколо царських гробниць і поховальних комплексів там виявили значну кількість допоміжних могил. Багато з них, за описом дослідників, були заповнені й запечатані одночасно, а не в різні періоди, як це частіше траплялося у спільних єгипетських похованнях. Це місце вважають одним із найвагоміших археологічних свідчень можливої практики жертвування почту в Єгипті.
Ознаки травм
Кемпбелл, біоархеологиня Університету Пердью, оцінила вік і біологічну стать осіб, а також стан здоров’я та можливі причини смерті. Її висновки щодо біологічної статі загалом збіглися з оцінками Петрі, хоча дослідниця застерегла, що встановити її остаточно лише за черепами складно — для цього потрібні тазові кістки.
Лінійні переломи, за її оцінкою, могли спричинити втрату свідомості, внутрішню кровотечу й смерть. На частині черепів також зафіксували сліди травм від гострих предметів, зокрема рубання в ділянці ока. Щодо інших похованих науковці раніше припускали асфіксію, удушення або отруєння.
Петрі не визначив ці травми як смертельні. Кемпбелл пояснює, що за минуле століття судова наука суттєво просунулася у розрізненні ушкоджень, отриманих за життя, і тріщин, які могли з’явитися після смерті чи під час розкопок. За характером переломів імовірним знаряддям був не важкий бойовий кийок, а плаский, широкий і легший предмет — наприклад, дерев’яна палиця або дошка.
Результати дослідження опубліковано в журналі Frontiers in Environmental Archaeology.
