На початку ХХ століття електромобілі у США рекламували для жінок
На початку ХХ століття у США електромобілі рекламували для жінок через тихий хід, простий запуск і відсутність вихлопів.
На початку ХХ століття виробники електромобілів у США позиціонували такі машини насамперед для жінок, наголошуючи на тихому ході, відсутності вихлопів і простішому запуску. Про ранню історію електрокарів та їхнє просування розповідає IEEE Spectrum.
До появи електричного стартера у 1911 році бензинові автомобілі потрібно було заводити ручною рукояткою. Після запуску вони були гучними та виділяли шкідливі вихлопи. Електромобілі запускали перемикачем основної батареї, часто ключем, що виробники використали у рекламному позиціонуванні. Компанія General Electric, яка випускала зарядні пристрої на основі ртутно-дугових випрямлячів, створювала рекламу зі стильно одягненими жінками біля автомобілів і зарядних станцій.
Електрокари змагалися з паровими та бензиновими
Наприкінці XIX — на початку XX століття остаточний тип автомобільного приводу ще не був визначений. У 1898 році в США налічувалося близько 50 автовиробників, а через десять років їх стало вп’ятеро більше. Якщо у 1901 році компанії виготовили 7 тисяч автомобілів, то до 1910-го випуск зріс до 181 тисячі.
Електричні машини конкурували з паровими та автомобілями з двигунами внутрішнього згоряння. Паровий транспорт мав ризик пожежі й міг сильно нагріватися через котел і паропроводи. Для бензинових і електричних автомобілів проблемою залишалася дальність поїздок: бензин можна було взяти із собою в каністрі, натомість заряджання батареї вимагало планування, а інфраструктура для далеких маршрутів ще не була розвинена.
Заряджання тривало близько 12 годин
Однією з ранніх власниць електромобіля була Фанні Гуднау з Бостонського регіону. Вона мала відкритий двомісний Bailey Victoria Phaeton 1908 року, який заряджала за допомогою пристрою General Electric із ртутно-дуговим випрямлячем. Такий пристрій перетворював змінний струм електромережі на постійний, необхідний для батареї, і заряджав повністю розряджений акумулятор приблизно за 12 годин.
Її автомобіль був оснащений 30-елементною свинцево-кислотною батареєю в дерев’яному корпусі під шасі. Стандартна батарея забезпечувала запас ходу від 64 до 80 кілометрів. У ті роки зарядні роз’єми й кабелі не були стандартизовані: Асоціація електромобілів Америки, заснована 1910 року, намагалася запровадити спільний стандарт, а власники машин брали в поїздки запасні адаптери та кабелі.
Виробник Bailey не витримав конкуренції
Компанія S.R. Bailey & Co. з Еймсбері, штат Массачусетс, почала виробляти електромобілі у грудні 1906 року, коли її традиційний бізнес із виготовлення карет занепадав. Перші Victoria Phaeton використовували лужні батареї Томаса Едісона, однак вони протікали й погано тримали заряд. Згодом виробник перейшов на батареї Gould Storage Battery Co., а після вдосконалення розробки Едісона знову встановлював його батареї.
У вересні 1910 року Bailey організувала рекламну поїздку електромобіля з Нью-Йорка до Бостона із заїздом на гору Вашингтон у Нью-Гемпширі. Загальна довжина маршруту становила близько 1 600 кілометрів. У 1915 році компанія продала завод, не витримавши конкуренції з Model T Генрі Форда; загалом вона випустила приблизно 500–600 електромобілів. Зарядна станція Фанні Гуднау зберігалася біля її родинного літнього будинку в Галлі, штат Массачусетс, до 2022 року, після чого її передали музею Heritage Museums & Gardens.