Nature сформулював шість принципів захисту академічної свободи

Університетам, урядам і науковим фондам запропонували оцінювати рішення щодо вищої освіти за шістьма принципами захисту академічної свободи. Автор публікації в Nature наголошує, що незалежність дослідників і автономія університетів є умовами для створення перевірюваного знання та його викладання.

У статті зазначається, що політичні рішення можуть впливати на механізми фінансування досліджень, доступ до публічних даних і тематику наукової роботи. Серед прикладів названо зміни у США, які стосувалися пріоритетів програм у кліматології та гендерних дослідженнях, а також обмеження простору для незалежних доказів у різних країнах.

Якість знань і свобода запитань

Перший принцип пропонує пов’язувати академічну свободу з обов’язком університетів виробляти надійні знання, що мають тривалу суспільну цінність. На думку автора, перевірка будь-якого обмеження має зводитися до того, чи посилює воно незалежний контроль за методами й результатами досліджень.

Другий принцип стосується захисту питань, цінність яких неможливо довести наперед. У публікації наведено приклади досліджень, які спочатку не мали очевидного практичного застосування: роботи про захист бактерій від вірусів стали основою технології редагування генів CRISPR, а багаторічні дослідження матричної РНК і ліпідних наночастинок — платформою для вакцин проти COVID-19. Вузькі критерії суспільної релевантності, зазначає автор, можуть заохочувати безпечні й поступові проєкти.

Університети як інституція демократії

Третій принцип закликає розглядати університети як частину демократичної інфраструктури. Вони готують фахівців, здатних ставити під сумнів офіційні рішення, створюють аналітику, що може суперечити твердженням влади або корпорацій, і забезпечують незалежну експертизу для судів, медіа та публічних дискусій.

Як приклад у матеріалі згадано Угорщину, де у 2017–2019 роках уряд Віктора Орбана змінив систему контролю над фінансуванням досліджень, а Центральноєвропейський університет залишив Будапешт і переїхав до Відня у 2019 році. У 2020 році Суд Європейського Союзу визнав відповідні зміни законодавства несумісними з правом ЄС.

Ще один принцип пропонує поєднувати дослідницьку безпеку та відкритість. Автор визнає ризики шпигунства, втрати інтелектуальної власності й шкідливого використання чутливих знань, але застерігає, що заходи безпеки не мають безпідставно звужувати незалежні дослідження, доступ до даних та міжнародну співпрацю.