Науковці назвали місцеві гранти бар’єром для працевлаштування за кордоном
Nature описало, як відсутність місцевих грантів може ускладнювати працевлаштування науковців в університетах інших країн.
Дослідники, які шукають викладацькі посади в університетах Північної Америки та Європи, можуть стикатися зі структурною перевагою кандидатів, що вже мають гранти з національних систем фінансування відповідних країн. Про це йдеться в матеріалі Nature, присвяченому бар’єрам для науковців, які переїжджають між країнами.
Автор листа до видання, який понад 20 років займався дослідженнями, керував студентами та працював над інженерними технологіями в Латинській Америці, розповів про неодноразові невдалі заявки на посади, що відповідали його спеціалізації. За словами колеги, який входив до відбіркової комісії, наукова кваліфікація кандидата була конкурентною, однак комітет зважив на відсутність у його резюме грантів із національної системи країни, до якої він хотів переїхати.
Досвід у місцевій системі
Еколог Сесар Марін із Університету Санто-Томас у Сантьяго зазначив, що досвід отримання національних грантів у багатьох країнах стає одним із головних критеріїв найму, навіть за наявності вагомого доробку в публікаціях і науковому керівництві. Співвиконавча директорка організації MetaDocencia Лаура Асіон назвала досвід роботи в локальній системі неявним критерієм в академічному середовищі.
Дослідження MetaDocencia про кар’єрні траєкторії латиноамериканських науковців вказує, що слабша конкурентоспроможність у здобутті європейського чи американського фінансування створює структурну невигоду. Бразильський дослідник психології Ренан Ліра, який шукає посаду у Великій Британії, припускає, що випускники британських програм мають перевагу, бо навчаються готувати внутрішні грантові заявки та частіше долучаються до таких заявок разом зі старшими науковцями.
Співпраця і міжнародні програми
Обчислювальна хімікиня Каролін Лінн Камерлін, яка розпочала незалежну кар’єру у Швеції, а згодом стала професоркою в США, розповіла, що американські комісії звертали увагу на відсутність у її резюме фінансування зі США, не враховуючи гранти з кількох європейських джерел. На її думку, керівництво міжнародними грантами є корисним, але не обов’язковим: таких грантів небагато, а конкуренція за них дуже висока.
Науковцям радять розвивати міжнародні колаборації, брати участь у конференціях, вибудовувати професійні зв’язки та долучатися до роботи наукових асоціацій. Камерлін також звернула увагу на програми Європейської дослідницької ради, які заохочують науковців з-поза Європи переїжджати до ЄС. У 2025 році рівень успішності заявок на стартові гранти ERC становив приблизно 12%. Того ж року Єврокомісія запустила ініціативу Choose Europe для залучення дослідників до Європейського Союзу.
