Науковці перевіряють теорії свідомості за допомогою сканування мозку
Науковці досліджують свідомість за реакціями мозку та перевіряють дві провідні теорії її виникнення.
Дослідники наближаються до точнішого вимірювання людської свідомості, вивчаючи активність мозку у людей уві сні, під анестезією та після важких травм. Як повідомляє Nature, наука дедалі частіше розглядає свідомість не як стан «увімкнено» або «вимкнено», а як динамічний процес із різними рівнями прояву.
Одним із напрямів є пошук нейронних корелятів свідомості — мінімальних механізмів у мозку, необхідних для появи усвідомленого досвіду. Неврологиня Університету Вісконсин—Медісон Мелані Болі зазначила, що дослідження людей, які сплять, перебувають під наркозом або в комі, допомагають відокремлювати ознаки власне свідомості від активності, пов’язаної лише з бадьорістю чи реакцією на зовнішній світ.
За наведеними даними, приблизно чверть людей, які з медичного погляду здаються непритомними, можуть зберігати приховану свідомість і сприймати те, що відбувається довкола. У дослідженні 2024 року 241 людині, яка не реагувала після травми мозку, пропонували уявити гру в теніс або рухи рукою. У десятків пацієнтів під час цих завдань зафіксували активність мозку на знімках.
Індекс складності мозкової відповіді
Перспективним показником називають індекс пертурбаційної складності, або PCI. Він оцінює реакцію мозку на короткий магнітний імпульс за допомогою електроенцефалографії. У свідомому мозку нейронна відповідь зазвичай поширюється між різними ділянками, водночас залишаючись складною та відмінною для кожної з них. Під час сну чи анестезії вона стає простішою і повторюваною.
Нейрофізіолог Університету Осло Йоган Фредерік Сторм назвав PCI точним корелятом свідомості, придатним для багатьох дослідницьких завдань. Водночас широке клінічне застосування методу ускладнює трудомісткість вимірювань.
Дві провідні теорії
Нині існує понад 450 теорій свідомості. Найпоширеніші з них — теорія глобального нейронного робочого простору та теорія інтегрованої інформації. Перша припускає, що свідомий досвід виникає, коли важлива інформація поширюється між багатьма спеціалізованими ділянками мозку. Друга зосереджується на тому, наскільки частини системи взаємодіють, але водночас зберігають відмінність.
Когнітивна нейробіологиня Рурського університету Бохума Люсія Меллоні організувала спільну перевірку прогнозів обох підходів за допомогою ЕЕГ, функціональної МРТ і магнітоенцефалографії. Свідому інформацію виявили як у передніх, так і в задніх ділянках мозку. Проте тривала активність, яку передбачала теорія інтегрованої інформації, не проявилася виразно, а очікуване широке «запалювання» активності, передбачене теорією глобального робочого простору, виявилося обмеженим.
Автори перевірки дійшли висновку, що результати не дали остаточної переваги жодній із двох теорій, але поставили під сумнів ключові передбачення кожної з них.
