Науковці запропонували переглянути межі Сонячної системи
Науковці запропонували визначати межу Сонячної системи з урахуванням гравітації Чумацького Шляху та темної матерії.
Колишній головний науковець NASA Джим Грін і професор математики Єшива-університету Ед Белбруно запропонували по-новому визначати межу Сонячної системи — з урахуванням гравітаційного поля Чумацького Шляху, зокрема темної матерії. За їхньою теорією, гравітаційна межа системи може простягатися майже на 3,8 світлового року від Сонця, або приблизно на 241 тисячу астрономічних одиниць.
Як повідомляє Space.com, такий масштаб наближає умовний край Сонячної системи до відстаней між сусідніми зорями. Дослідники наголошують, що ця межа не є чіткою лінією, а визначається взаємодією сил, енергій і траєкторій.
Гравітаційні точки L1 і L2
Грін і Белбруно також вважають, що гравітаційно стабільні точки Лагранжа L1 та L2 у системі Сонце — центр Чумацького Шляху можуть діяти як своєрідні «портали» для повільних міжзоряних об’єктів. За цією гіпотезою, такі тіла можуть бути захоплені гравітацією Сонця та стати частиною Сонячної системи.
Грін заявив, що вивчення нових розрахованих положень L1 і L2 може допомогти встановити, які об’єкти є в цих ділянках. Він обговорює можливість таких спостережень із командою місії New Horizons, яка після дослідження Плутона працює у зовнішній геліосфері. На думку науковця, навіть накопичений там пил здатен перевірити частину розрахунків, зокрема щодо поширення темної матерії в галактиці.
Теорія балістичного захоплення
Нова робота розвиває теорію меж слабкої стабільності, яку Белбруно застосовував для пошуку маршрутів до Місяця з низькими витратами пального. Цей підхід описує можливість використовувати гравітаційні поля для балістичного захоплення космічних апаратів.
Тепер учені поширили його на захоплення об’єктів, що прибувають до Сонячної системи з міжзоряного простору, а також на оцінювання її розмірів. Автори пов’язують актуальність підходу з відкриттям міжзоряних тіл, зокрема комети 3I/ATLAS, яка у 2025 році пройшла через Сонячну систему гіперболічною траєкторією. Свої аргументи Грін і Белбруно виклали в серпневому випуску журналу ROOM за 2026 рік.
