Нобелівську премію з медицини присудили за розвиток оптогенетики

Нобелівську премію з фізіології або медицини 2026 року присудили Карлу Дайссероту, Петеру Гегеманну та Георгу Нагелю за розвиток оптогенетики — методу, що дає змогу вмикати й вимикати нервові клітини світлом. Про рішення Нобелівської асамблеї Каролінського інституту у Стокгольмі повідомляє The Next Web.

Нагороду в розмірі 12 мільйонів шведських крон лауреати поділять порівну. Карл Дайссерот працює у Стенфордському університеті та Медичному інституті Говарда Г’юза у США. Петер Гегеманн є професором Берлінського університету імені Гумбольдта, а Георг Нагель — Вюрцбурзького університету. Двоє німецьких учених зробили свої відкриття в інститутах Макса Планка в Мартінсріді та Франкфурті.

Як працює оптогенетика

Дослідження почалися з одноклітинної зеленої водорості Chlamydomonas, яка рухається до світла. На початку 2000-х років Гегеманн і Нагель з’ясували, що за цю реакцію відповідає білок каналородопсин на поверхні клітини. Під дією синього світла канал у білку відкривається, заряджені іони надходять у клітину й запускають електричний сигнал.

Науковці встановили, що клітини з цим білком стають чутливими до світла. Дайссерот, психіатр за освітою, ввів ген білка в нервові клітини щурів: синє світло після цього викликало їхнє збудження. Результат він опублікував 2005 року, а через два роки застосував метод у мозку живих мишей, доставляючи світло вглиб тканин тонкими оптичними волокнами.

Застосування у дослідженнях і медицині

Оптогенетика дозволяє дослідникам визначати, які нервові клітини пов’язані з конкретними спогадами, почуттями та поведінкою. Голова Нобелівського комітету Пер Свеннінгссон зазначив, що метод відкриває можливості для картування мозку, про які раніше можна було лише мріяти.

Наразі оптогенетика переважно залишається інструментом досліджень. Водночас її вже застосовували для часткового відновлення зору в людей із пігментним ретинітом — спадковим захворюванням, що руйнує світлочутливі клітини ока. Пацієнти використовують окуляри, які перетворюють зображення на світло, спрямоване на сітківку. Тривають кілька клінічних випробувань.