Перфузія зробила донорські печінки біологічно молодшими

Дослідники з Mass General Brigham встановили, що донорські печінки, які зберігали на апаратах для перфузії, за молекулярними показниками мали нижчий біологічний вік, ніж органи, що перебували на льоду. Як повідомляє MIT Technology Review, цей ефект зберігався і після пересадки органів реципієнтам.

Після вилучення донорський орган зазвичай промивають консервувальним розчином, пакують і охолоджують. Альтернативою є машинна перфузія: пристрій подає до органа кисень і поживні речовини та виводить продукти обміну. Зазвичай така процедура триває від шести до 12 годин і дає лікарям змогу оцінити стан печінки перед трансплантацією.

Оцінка молекулярного віку

Команда на чолі з трансплантологами Гайді Є та Албаном Лоншаном і дослідником старіння Джессі Поганіком застосувала так звані годинники старіння. Це інструменти для оцінки біологічного віку за молекулярними характеристиками, зокрема хімічними мітками на ДНК та активністю генів.

У першому експерименті науковці проаналізували 37 зразків із 19 донорських печінок. Печінки після перфузії, попри старший хронологічний вік або інші несприятливі характеристики, за оцінкою епігенетичного годинника були біологічно молодшими за органи, які не проходили перфузію.

Під час наступного аналізу дослідили 208 зразків зі 103 печінок. Органи зберігали до приблизно шести годин на льоду або в системі перфузії, а в більшості випадків також брали біопсію приблизно через годину після трансплантації. За словами Поганіка, після коригування за хронологічним віком різниця між групами становила близько 30%.

Потенційне застосування для трансплантації

Після відновлення кровопостачання в організмі реципієнта біологічний вік усіх печінок зростав, імовірно через стрес під час пересадки. Водночас перфузовані органи залишалися біологічно молодшими порівняно з тими, що зберігалися в холоді.

Дослідники зафіксували зміни в клітинних шляхах, пов’язаних із запаленням, структурою тканин і переробленням пошкоджених компонентів клітини. Команда планує розробити тест, який допомагатиме визначати придатність донорських органів до пересадки за їхнім біологічним віком, а також вивчає препарати, здатні додатково його знизити.

Трансплантолог Натанаель Рашцок із берлінської Charité Universitätsmedizin, який не брав участі в роботі, зазначив, що поки неясно, що саме ці молекулярні зміни означають для реципієнтів. Він також звернув увагу на високу вартість перфузії: близько 10 тисяч євро в Німеччині та від 80 до 100 тисяч доларів за орган у США, за наведеними в матеріалі оцінками.