Риби розпізнають втечу сусідів і швидше реагують на загрозу

Дослідники з’ясували, що мікроскляні риби Danionella cerebrum можуть реагувати на небезпеку, спостерігаючи за втечею інших особин. Це дає рибам, які не бачили загрозу безпосередньо, змогу раніше почати рух і долучитися до колективної втечі, повідомляє Nature.

Науковці вивчали поведінку дорослих риб у групах та подавали їм візуальний стимул у вигляді темної сфери, що наближається. Такий об’єкт імітував хижака. Риби в групах прискорювалися сильніше, ніж поодинокі особини: за 0,5 секунди після завершення стимулу швидкість випадково обраної риби в групі з чотирьох зростала на 17,3 ± 2,7 мм за секунду, тоді як у одиночних риб — на 6,0 ± 4,6 мм за секунду.

Розсіювання після сигналу небезпеки

Під час втечі групи не рухалися в одному напрямку, а швидко розсіювалися. У групах із чотирьох риб середня відстань між особинами після візуального стимулу зростала до 150,3 ± 12,9% від вихідного рівня. Приблизно через 10 секунд риби знову формували групу. Подібну реакцію зафіксували і на механічний подразник — постукування.

Дослідники також перевірили роль зору. Темрява не змінила швидкої індивідуальної реакції на постукування, однак послабила розсіювання групи та завадила рибам знову зібратися. Це вказує, що для узгодженої втечі важливе візуальне сприйняття рухів інших особин.

Інформація від сусідів

Автори роботи встановили, що риба починала швидко реагувати, коли розмір об’єкта, що наближався, досягав приблизно 7 градусів у її полі зору. Частина особин бачила стимул раніше через своє розташування в акваріумі, а інші отримували менше або не отримували прямої візуальної інформації про нього.

Риби, які пізніше помічали небезпечний об’єкт, починали рухатися швидше, якщо поруч були особини, що побачили його раніше. Риби, для яких стимул так і не досягав порогового розміру в полі зору, прискорювалися лише в групах із ранньо поінформованими сусідами. Швидкість таких спостерігачів зростала зі збільшенням кількості риб, які раніше виявили загрозу.

Для окремого експерименту науковці створили віртуальне середовище з тривимірними моделями D. cerebrum, зовнішність і рухи яких наближалися до реальних риб. Окремі дорослі особини взаємодіяли з такими віртуальними партнерами, що дало змогу досліджувати реакцію на соціальні сигнали без прямого контакту з реальною загрозою.