Саморобний VR-шолом обійшовся автору в 180 доларів без урахування поломки дисплеїв
Саморобний VR-шолом коштує близько 180 доларів, але потребує 3D-друку, паяння та має проблеми з трекінгом і комфортом.
Самостійне складання VR-шолома з доступних компонентів може коштувати близько 180 доларів, але потребує 3D-друку, паяння, налаштування прошивки та значних витрат часу. Автор експерименту зібрав пристрій на основі проєкту Relativty VR, однак зіткнувся з проблемами відстеження рухів, комфорту та пошкодженням дисплеїв під час монтажу. Про це повідомляє Ars Technica.
Для базової конструкції знадобилися два 2,9-дюймові LCD-дисплеї з роздільною здатністю 1440×1440 пікселів, плата Arduino Pro Micro, сенсорний модуль GY-91, лінзи діаметром 34 мм, кріплення, ремінець і м’яка накладка для обличчя. Найдорожчою частиною стали дисплеї з контролером — приблизно 125 доларів. Корпус пристрою надрукували на 3D-принтері за файлами, розробленими для цього набору компонентів.
Проблеми з датчиком і дисплеями
Під час налаштування виявилося, що придбаний модуль, маркований як GY-91 із інерційним датчиком 9250, фактично містив дешевший IMU 6500 без магнітометра. Через це прошивка спершу не встановлювалася, а після зміни конфігурації запрацювала. Водночас відсутність магнітометра суттєво погіршила точність відстеження положення шолома.
Ще однією проблемою стало встановлення LCD-панелей у корпус. Автор скористався кліпсами, передбаченими конструкцією, але крихкі дисплеї тріснули від невеликого тиску. Пошкодження стало помітним лише після ввімкнення, тому довелося купувати ще один комплект панелей за 62 долари. Загальні витрати в результаті сягнули 239,93 долара.
Дрійф зображення та незручна посадка
Після остаточного складання шолом довелося повторно калібрувати. Навіть після цього зображення у SteamVR поступово зміщувалося, а рухи голови не повністю відповідали рухам перспективи у віртуальному середовищі. Під час використання в автосимуляторі iRacing автору доводилося часто вручну центрувати огляд.
Якість зображення виявилася прийнятною для недорогих компонентів: пластикові лінзи забезпечили достатнє фокусування, а яскравості, контрастності та частоти оновлення 60 Гц вистачило для нетривалих заїздів. Водночас шолом тягнув голову через незручне прокладання кабелів, тиснув на ніс і щоки та виявився некомфортним уже приблизно за 15 хвилин використання.
Автор зазначає, що точніший датчик MinIMU-9, якісніші LCD або OLED-панелі, батарея й бездротові адаптери можуть поліпшити конструкцію. Проте такі оновлення швидко наближають вартість саморобного пристрою до ціни готового Meta Quest 3S.
