ШІ пов’язали активність бурого жиру зі зниженим ризиком низки хвороб
Дослідження Nature пов’язало вищу активність бурого жиру зі зниженою поширеністю діабету та серцево-судинних хвороб.
Дослідники проаналізували дані понад 100 тисяч пацієнтів онкологічного центру Memorial Sloan Kettering і за допомогою штучного інтелекту оцінили метаболічну активність бурої жирової тканини. Як повідомляє Nature, наявність і вища активність бурого жиру були пов’язані з нижчою поширеністю низки кардіометаболічних, респіраторних і психіатричних діагнозів.
Бура жирова тканина виробляє тепло, витрачаючи енергію, на відміну від білої жирової тканини, що накопичує її у вигляді тригліцеридів. Для аналізу використали ПЕТ-КТ-скани з фтордезоксиглюкозою, зроблені з клінічною метою у 2018–2024 роках.
Дані понад 100 тисяч пацієнтів
Розширена когорта охопила 101 243 пацієнтів, із яких у 8 897 виявили буру жирову тканину. Для порівняння дослідники сформували групи, збалансовані за віком, статтю, індексом маси тіла та температурою довкілля під час сканування. Також у розрахунках враховували дані про онкологічні захворювання та їхнє лікування.
Після коригування за супутніми чинниками у людей із бурою жировою тканиною нижчою була поширеність 92 із 98 діагностичних кодів, що зберегли статистичну значущість. Найвиразніші зв’язки зафіксували для цукрового діабету 2 типу: відношення шансів становило 0,42, а також для хронічної ішемічної хвороби серця — 0,53.
Дослідження також виявило нижчі шанси на порушення ліпідного обміну, первинну гіпертензію, дихальну недостатність, асцит, тривожні розлади, депресивний епізод і розлади сну серед пацієнтів, у яких виявили буру жирову тканину.
ШІ оцінив активність окремих ділянок
Алгоритм машинного навчання дав змогу напівавтоматично виміряти загальну та локальну метаболічну активність бурого жиру у 8 709 пацієнтів. Найпоширенішою та найактивнішою була надключична ділянка. Вища загальна активність тканини супроводжувалася поетапним зниженням поширеності діабету 2 типу, фібриляції або тріпотіння передсердь, ішемічної хвороби серця та застійної серцевої недостатності.
Найсильніші зв’язки зі зниженими шансами кардіометаболічних захворювань виявили для пахвової ділянки бурого жиру. Її вища активність також найвиразніше корелювала з меншою площею вісцеральної жирової тканини та більшим співвідношенням підшкірного жиру до вісцерального. Автори окремо провели експерименти, що підтвердили здатність лозартану активувати бурі адипоцити через механізм, залежний від PPARγ.
