ШІ пов’язав активність бурого жиру зі зниженою поширеністю низки хвороб

Дослідники проаналізували дані понад 100 тисяч пацієнтів і за допомогою штучного інтелекту оцінили метаболічну активність бурої жирової тканини. Наявність та вища активність такого жиру були статистично пов’язані з меншою поширеністю цукрового діабету 2 типу, ішемічної хвороби серця, гіпертонії та інших станів, повідомляє Nature.

До розширеної когорти увійшли 101 243 пацієнти онкологічного центру Memorial Sloan Kettering, яким у 2018–2024 роках проводили ПЕТ-КТ із фтордезоксиглюкозою. Буру жирову тканину виявили у 8 897 людей, або приблизно у 8,8% когорти. Для порівняння груп дослідники врахували вік, стать, індекс маси тіла та температуру повітря під час сканування, а також контрольовані пов’язані з онкологією чинники.

Зв’язки з діагнозами

Після коригування за супутніми змінними 92 із 98 діагностичних кодів, що зберегли статистичну значущість, рідше траплялися серед пацієнтів із бурою жировою тканиною. Найсильніші асоціації зафіксували для діабету 2 типу: відношення шансів становило 0,42, та хронічної ішемічної хвороби серця — 0,53. Також нижчу поширеність пов’язали з порушеннями ліпідного обміну, первинною гіпертонією, дихальною недостатністю, асцитом, тривожними розладами, депресивним епізодом і розладами сну.

Робота описує статистичні зв’язки, а не доводить, що бура жирова тканина безпосередньо запобігає цим захворюванням. У попередньому аналізі автори також враховували дані про локалізацію, стадію та лікування онкологічних захворювань, оскільки всі учасники проходили обстеження у спеціалізованому онкоцентрі.

Оцінка активності окремих ділянок

Алгоритм машинного навчання дав змогу напівавтоматично виміряти активність бурого жиру у 8 709 пацієнтів. Вищу сумарну активність пов’язали зі ступінчастим зниженням поширеності діабету 2 типу, фібриляції або тріпотіння передсердь, коронарної хвороби та застійної серцевої недостатності.

Найпоширенішою та найактивнішою була надключична ділянка бурого жиру. Особливо виразні асоціації з нижчою поширеністю кардіометаболічних хвороб дослідники виявили для пахвової ділянки. Її вища активність також була найтісніше пов’язана з меншою площею вісцеральної білої жирової тканини та вищим співвідношенням підшкірного жиру до вісцерального.

Автори також проаналізували використання ліків і провели експерименти, які в межах підтвердження концепції показали здатність лозартану активувати бурі адипоцити через механізм, залежний від рецептора PPARγ.