СРСР випробував гармату на орбітальній станції Салют 3 у 1975 році
СРСР у 1975 році, за наявними історичними даними, випробував гармату на орбітальній станції «Салют-3».
Радянський Союз у січні 1975 року, ймовірно, здійснив єдине відоме випробування звичайної гармати на орбіті — зі станції «Салют-3», яка була частиною секретної військової програми «Алмаз». Постріл відбувся 24 січня, вже після повернення екіпажу на Землю та за кілька годин до запланованого зведення станції з орбіти.
Про історію цього озброєння повідомляє Space.com з посиланням на історика космонавтики Анатолія Зака, який вважає, що гармату справді застосували в космосі. Водночас докладні результати випробування публічно не оприлюднювали.
Озброєння для станції Алмаз
Гармату для програми «Алмаз» розробляли в московському конструкторському бюро «Точмаш» під керівництвом конструктора Олександра Нудельмана. Її створили на основі авіаційних гарматних технологій Арона Ріхтера, відомого як розробник Ріхтер Р-23. Орбітальний варіант у різних джерелах називають Р-23М «Картеч».
Відомості про характеристики зброї різняться. Деякі історичні описи називають її модифікованою 23-міліметровою гарматою, тоді як Зак стверджує, що калібр становив 14,5 міліметра. Оцінки темпу стрільби також відрізняються — від 950 до кількох тисяч пострілів за хвилину. Інженери проєкту згодом заявляли, що під час наземних тестів гармата пробила металеву ціль на відстані близько 1,6 кілометра.
Випробування перед зведенням з орбіти
Зброю не встановлювали на поворотній башті, а закріпили безпосередньо на корпусі станції масою близько 20 тонн. Для наведення космонавти мали використовувати оптичний приціл, однак для пострілу потрібно було зорієнтувати на ціль всю станцію.
Під час орбітального тесту, за наявними даними, одночасно вмикали маневрові двигуни станції, щоб компенсувати віддачу в умовах мікрогравітації. За різними версіями, було випущено близько 20 снарядів — одним залпом або кількома чергами. Вважається, що всі вони згоріли в атмосфері під час входження станції в неї.
Програму «Алмаз» приховували за публічною програмою станцій «Салют». Її апарати офіційно подавали як цивільні, хоча частину з них створювали для розвідки та оснащували камерами й іншими засобами збору даних. Пізніше радянські військові, за повідомленням видання, розглядали ракети-перехоплювачі як основний засіб захисту наступних станцій, а оновлена версія «Алмазу» так і не була запущена.
