Телескоп Euclid випадково відкрив нову довгоперіодичну комету

Космічний телескоп Європейського космічного агентства Euclid випадково виявив нову комету C/2026 S1 (Euclid), яка перебуває приблизно за 1,3 млрд кілометрів від Землі. Об’єкт знайшов Мікко Пьонтінен з Університету Гельсінкі разом із Робочою групою з об’єктів Сонячної системи. Про відкриття повідомляє CNET.

Euclid не призначений для пошуку комет. Під час спостережень команда спрямовувала телескоп поза площину екліптики, де розташовані планети, більшість астероїдів і значна частина комет. Це мало зменшити вплив пилу та уламків під час знімання далеких галактик.

Об’єкт помітила програма пошуку рухомих тіл

Комета могла залишитися непоміченою, однак програмне забезпечення, розроблене Пьонтіненом для виявлення рухомих об’єктів, позначило кадри зі слідом небесного тіла. Після цього дослідник використав швидкість і траєкторію об’єкта, щоб знайти його на інших зображеннях та повідомити про нову комету.

На знімках C/2026 S1 (Euclid) виглядала як розмитий слід. Під час детальнішого аналізу астрономи побачили навколо нього нечітку хмару, що вказує на активний об’єкт, який викидає пил і газ.

Комета повернеться до Сонця через тисячі років

Euclid проводить широке дослідження, яке зрештою має охопити близько третини позагалактичного неба. Телескоп працює за принципом «крок і спостереження»: приблизно годину фіксує одну ділянку неба, а потім переходить до наступної. Через це більшість ділянок він бачить лише раз, що ускладнює пошук комет за їхнім рухом.

Новий об’єкт вдалося помітити під час глибокого огляду — періодичних детальніших спостережень окремих ділянок космосу, до яких Euclid повертається лише кілька разів на рік. За попередніми оцінками, C/2026 S1 (Euclid) є довгоперіодичною кометою: її оберт навколо Сонця триває понад 200 років, а повний цикл може займати тисячі років.

Астрономи припускають, що комета майже напевно прибула з хмари Оорта — оболонки крижаних тіл, кам’янистих планетезималей та іншого матеріалу навколо Сонячної системи. Її орбіта проходить високо над площиною Сонячної системи, а перигелію — найближчої до Сонця точки — вона, як очікується, досягне у 2027 році.