Випробування генної терапії для DMD показало обмежену ефективність
Випробування генної терапії для м’язової дистрофії Дюшенна показало обмежений ефект і тяжку імунну реакцію в одного учасника.
Перше клінічне випробування експериментальної терапії генетичного редагування для лікування м’язової дистрофії Дюшенна показало обмежений лікувальний ефект, а один із чотирьох дітей-учасників помер після тяжкої імунної реакції. Про результати дослідження, опубліковані в журналі Cell, повідомляє Nature.
Терапію розробила шанхайська компанія HuidaGene. Вона використовує аденоасоційований вірус (AAV), щоб доставити до м’язів базовий редактор — різновид технології генетичного редагування CRISPR. Метод мав виправляти мутацію в гені DMD, яка порушує вироблення дистрофіну — білка, необхідного для міцності м’язових волокон.
Перебіг випробування
Двоє хлопчиків отримали високу дозу терапії, ще двоє — низьку. Хлопчик, який помер, був другим учасником у групі з високою дозою. За даними авторів роботи, упродовж 24 годин після введення препарату в нього виник сильний біль у животі та гарячка, що лише частково піддавалася лікуванню. Стан швидко погіршувався: з’явилися ознаки нестачі кисню в крові та повільний нерегулярний серцевий ритм. Після зупинки серця лікарям не вдалося його реанімувати.
Автори повідомили, що розтин встановив причиною смерті гострий респіраторний дистрес-синдром, пов’язаний із терапією. Компанія HuidaGene оголосила про смерть учасника 5 серпня — приблизно через рік після події.
Питання до дозування
Перед випробуванням на людях терапію перевіряли на чотирьох яванських макаках. У тварин не зафіксували серйозних побічних ефектів, хоча спостерігали слабку нетривалу імунну відповідь. Дослідники визнали, що така кількість тварин не давала змоги виявити рідкісні тяжкі реакції.
Доза для дітей визначалася за масою тіла. Хлопчик, який помер, отримав більшу дозу, ніж інший учасник групи високої дози, через вищий індекс маси тіла. Співавтор дослідження та співзасновник HuidaGene Хуей Ян зазначив, що такий підхід потребує перегляду, оскільки маса тіла не обов’язково відображає обсяг м’язової тканини — цілі терапії. Автори також наголосили на потребі посилити незалежний нагляд за безпекою та зменшувати ефективну дозу AAV.
