Заборони соцмереж для дітей не замінюють безпечний дизайн платформ

Вікові заборони на користування соціальними мережами самі по собі не гарантують безпеки дітей в інтернеті, оскільки не усувають ризики, закладені в дизайні та роботі платформ. Таку позицію у матеріалі IEEE Spectrum висловила дослідниця цифрового суспільства Даніца Радованович, яка працювала над ініціативами захисту дітей онлайн разом із Міжнародним союзом електрозв’язку.

Франція у січні схвалила законодавство, що забороняє соціальні мережі для дітей віком до 15 років. В Австралії після запровадження схожої заборони платформи впродовж кількох тижнів обмежили доступ для 4,7 млн акаунтів користувачів до 16 років, за даними австралійського комісара з онлайн-безпеки. Водночас через два місяці, за даними компанії у сфері батьківського контролю, кожен п’ятий австралійський підліток молодше 16 років усе ще користувався TikTok і Snapchat.

Нові вікові обмеження

Індонезія у березні запровадила рамкові правила захисту дітей, що забороняють особам до 16 років мати акаунти на платформах, віднесених до категорії високого ризику. Уряд Великої Британії оголосив про плани заборонити соцмережі для дітей до 16 років, установити нічні обмеження за замовчуванням для користувачів 16–17 років і поширити правила безпеки на ризиковані функції штучного інтелекту.

17 вересня Європейська комісія запропонувала EU KIDS Act. Ініціатива передбачає заборону соцмереж для дітей до 13 років, мінімальний вік 15 років для самостійного створення акаунта в ЄС, а також вимогу до платформ доводити вікову відповідність і безпеку сервісів за задумом.

Проблема перевірки віку

Авторка наголошує, що перевірка віку створює ризики для приватності. Платформи можуть використовувати документи, дозвіл батьків, перевірки через магазини застосунків або оцінювання віку за обличчям. Останній метод має імовірнісний характер і може помилково класифікувати як дітей, так і дорослих.

Як приклад Радованович наводить процедуру оскарження TikTok для користувачів, яких система визначила неповнолітніми: вона може вимагати державний документ і селфі. Це означає збирання додаткових персональних даних. Серед можливих альтернатив авторка називає криптографічні докази з нульовим розголошенням, верифіковані облікові дані W3C та сигнали вікового діапазону з пристрою, однак застерігає, що такі системи потребують незалежного нагляду, спільних стандартів і чітких правил зберігання даних.

Які заходи пропонують для платформ

На думку авторки, регулювання має бути спрямоване також на механізми рекомендацій, збір даних, модерацію та функції, що максимізують залучення: нескінченне гортання, автоматичне відтворення, серії активності й постійні сповіщення. Серед можливих заходів вона називає приватні акаунти за замовчуванням для неповнолітніх, вимкнення геолокації, обмеження небажаних контактів і заборону додавати дітей до груп без їхньої згоди.

Радованович також вказує, що школам, батькам і самим дітям варто брати участь у створенні технологій захисту. Вікові заборони, за її оцінкою, можуть зменшити окремі види контакту зі шкідливим контентом, але не є заміною безпечному дизайну, цифровій грамотності, підзвітності платформ і модерованим некомерційним онлайн-просторам для молоді.