Живі зразки мозку допомагають досліджувати роботу нейронів людини
Науковці досліджують живі зразки людського мозку, щоб вимірювати активність нейронів і вивчати старіння та пухлини.
Нейробіологи в Австралії, США, Австрії та Угорщині досліджують живі зразки людського мозку, отримані під час операцій, щоб безпосередньо вимірювати електричну активність окремих нейронів. Такі тканини зберігають життєздатність від приблизно доби до кількох тижнів, а дослідники використовують їх для вивчення розвитку мозку, старіння та пухлин, повідомляє Nature.
Група нейробіологині Люсі Палмер у Флорі-інституті в Мельбурні отримує тканину, яку хірурги видаляють у пацієнтів з пухлинами мозку. Зразок поміщають у штучну спинномозкову рідину та швидко доставляють до лабораторії, де протягом пів години починають фіксувати струм між нейронами. Команда вивчає, як активність нейронів впливає на ріст пухлин.
За даними Scopus, кількість досліджень із використанням живої людської мозкової тканини зросла від кількох на рік два десятиліття тому до понад 40 на рік. Основну частину таких робіт проводять приблизно десять наукових груп.
Відмінності від мозку мишей
Група Скотта Оуена зі Стенфордського університету аналізувала зразки неокортексу 24 дітей і підлітків віком від 9 місяців до 18 років та порівнювала їх із мишачими зразками на відповідних етапах розвитку. У препринті, який ще не пройшов рецензування, вчені повідомили: у людей пірамідні нейрони з віком реагували на стимул швидше, тоді як у мишей спостерігали протилежну тенденцію. Дослідники також виявили два гени, експресія яких зростала з віком у людей, але не в мишей; вони пов’язані з утворенням іонних каналів у мембранах клітин.
Дослідження угорської групи на зразках 106 людей віком від 11 до 84 років показало, що мережі швидкодіючих гальмівних нейронів з віком слабшають: електричні імпульси стають меншими та повільнішими. Автори припустили, що такі зміни можуть пояснювати вікове зниження здатності навчатися й обробляти інформацію.
Точність сигналів і дослідження пухлин
Команда Петера Йонаса в дослідженні 2025 року порівняла тканини гіпокампа та кори людини й мишей. За її даними, синапси в людському мозку запускали спрацьовування клітини-одержувача у 90% випадків, тоді як у мишей цей показник становив 62%. Водночас група Палмер встановила, що клітини агресивних пухлин мозку були активнішими, формували більше синапсів із нейронами та посилювали сигнальні процеси.
Ключовим інструментом для таких робіт є метод патч-клемпу: скляний мікропіпетковий електрод щільно притискають до мембрани нейрона, щоб вимірювати його електричну активність. Палмер зазначає, що опанування цього методу потребує близько року, а розуміння всіх його тонкощів — ще більше часу.