«Процес» публікує текст «По той бік новин» про фейки, якими лякали українців в доінтернетні часи
Про що брехали українці до поширення інтернету?
Слово «фейк» набуло популярности тільки в останні роки. Але ж це не значить, що до цього люди казали «правду, тільки правду, і нічого, крім правди». Навпаки — патологічну чесність сприймають як симптом якоїсь хвороби. В кращому разі — як філософську концепцію. Згадайте психолога і автора бестселлера «Радикальна Чесність» Бреда Блентона. Він акцентує на важливості правди для щасливого життя https://bit.ly/33VZDhS Якщо вам цікава ця тема — пишіть в коментарях і ми розкажемо про неї розлогіше.
📌Цього ж разу згадаємо, про що брехали українці в доцифрову добу або коли в інтернет ще тільки дзвонили. З’ясуємо, як брехня розповсюджувалася без соцмереж, батьківських чатиків і телеграм каналів. Сідайте зручненько, заварюйте глінтвейн або чай, ми починаємо.
🚫Антисонце
Йдеться не про атмосферне явище, коли через заломлення сонячних променів ми бачимо на небі два сонця, а про щось кардинально інакше. Від думки про що в багатьох людей шкірою бігали сироти. А все через статтю на останній шпальті популярної української газети, яка щоденно виходила в дев’яностих роках. Напевно в архівах вона й досі десь валяється, але в цифровому форматі її знайти не вдалося.
Лякали вже з самого заголовка: «На землю насувається антисонце». А далі про те, що незабаром повз землю пролетить крижана зірка. Від нашого Сонця вона відрізняється тим, що замість зігріваючих променів, у неї вони «морозильні». І якщо Земля потрапить під їхній вплив — усьому живому настане край. За «науковими» прогнозами це мало статися до кінця того року.
Через переконливий стиль статті чимало читачів прийняли її на віру. «Хай як фантастично це не звучало, я щиро вірив, що це може статися. Мені було лячно, що незабаром усе людство виморозить загадковим променем. Я навіть планував, як проживу останні дні. Важко сказати, чому я був такий довірливий. Може мені бракувало нехай і фатального, але чуда?» — пригадує киянин Олександр Рой.
Зрештою, кінець світу так і не настав, а стаття призабулася. Спростування або пояснення, що це був жарт, на шпальтах газети ніхто навіть не думав друкувати. Якщо ви пам’ятаєте цю історію — поділіться подробицями в коментарях.
🚫Епідемії
Це сьогодні на відстані одного кліку знаходяться численні дослідження, різні джерела: від стародавніх рукописів, до останніх випусків наукових часописів. Одне слово — інформацію можна перевірити за кілька хвилин (чому всі цього не роблять?) Раніше в кращому разі в редакції можна було знайти якусь енциклопедію і уточнити значення того, чи іншого терміну. Тож не дивно, що фейки розліталися в пресі, як перепічки серед киян.
Через дезінформацію в ЗМІ і на телебаченні з’явився страх спалаху епідемії віспи, холери, чуми або ще якоїсь страшньої зарази. В новинах розказали про дітей, що підхопили загадкову хворобу в якомусь забитому селищі? Вже завтра чекай, як в чутках загрозу роздують до всеукраїнських масштабів. Це могли зробити і самі журналісти. Якщо ви думаєте, що прийом перебільшення вигадали в «ТСН вражає», то ви помиляєтеся. Цим грішать здавна.
Найбільш популярним було твердження, що смертельна зараза передається через воду з крана. І хоча якість такої води дійсно залишає бажати кращого, через неї в Україні не спалахували епідемії жодної з вказаних хвороб.
Ще одна страшилка про епідемії стосується найперше киян. Кожного разу, коли на території Олександрівської лікарні (в народі Жовтнева) збиралися щось будувати, старожили одразу здіймали галас. Згадували, що у XVIII сторіччі на цьому місці ховали пацієнтів, які померли від сибірської виразки. І мовляв, якщо тут вирити котлован, інфекція знову почне масово вбивати людей.
Попри це будівельники встигли таки вкопати там сваї. Після чого сталися сутички занепокоєних активістів із правоохоронцями. Зрештою в 2008 році санітарно-епідеміологічна служба оприлюднила результати дослідження ґрунтів із будівельного майданчика, згідно з якими збудників сибірки не виявлено.
🚫Голки зі СНІДом у кінотеатрах
Ці страшні чутки, мабуть, найживучіші (на відміну від вірусу) — зловмисники в кінотеатрах встромляють у сидіння голки зі СНІДом. За іншими даними — таке трапляється в нічних клубах або навіть у транспорті. Коли відвідувач сідає — він інфікується. Цим лякають ще з тих часів, коли кінотеатри не були популярними. Страшилку підживлювали недобросовісні ЗМІ, які повідомляли про випадки такого зараження. У деяких людей через це виникла фобія сідати в громадських місцях.
Ці чутки — фейкові. Щороку реєструються випадки поранення шприцами. Зазвичай це стається під час прибирання листя або на прогулянці. Проте за весь час епідемічного нагляду не було зареєстровано жодного випадку передачі ВІЛ через голки, зумисно встромлені в сидіння.
Крім того, ВІЛ та СНІД — не одне й те ж. Вірус ВІЛ вражає імунну систему, а СНІД — це комплекс захворювань, які він спричиняє. ВІЛ нестійкий у зовнішньому середовищі. Інфікуватися можна тільки якщо з моменту користування голкою хворим минуло не більше 72 годин, а канюля голки має видиму кількість інфікованої рідини. Що робити, якщо поранилися використаним шприцем — читайте за посиланням https://bit.ly/33WKxbE
📌Біле братство
Ця історія — приклад того, до чого може довести віра в нісенітницю, якщо потрапить на родючий ґрунт. Секта Білого братства функціонувала в Україні в першій половині дев’яностих років. Її заснували Юрій Кривоногов, який пророкував кінець світу, і Марина Цвігун, яка нарікла себе Дівою Марією, живим втіленням Христа, одночасно його матір’ю і нареченою.
Кістяк секти складали люди до 20 років, серед іншого — неповнолітні. «Страшний суд» призначили на 11 листопада 1993 року. За день до цього — 10 листопада — 25 сектантів на чолі з Цвігун спробували захопити Софійський собор, але їх заарештувала міліція.
Міста були обклеєні листівками із закликами покаятися перед наближенням «Страшного суду» і не приймати «мітку Звіра 666» — чипування людей. Добре, хоч 5G тоді не було, а то б і ним почали залякувати. Ходили чутки, що сектанти викрадають дітей просто на вулицях. Деякі київські школи скоротили навчальний день, щоб діти встигли повернутися додому засвітла.
У відповідь на «інфодемію» на телебаченні розгорнули справжню кампанію, спрямовану проти всіх цих страшилок. Родичі сектантів плакали та закликали до ліквідації Братства, яке звинувачували у розпалюванні страху, ненависті та пропаганді самогубств. Президент України Леонід Кравчук, якого «Братство» назвало Понтієм Пілатом, видав указ про боротьбу з сектою. Докладну історію читайте на сайті Суспільного https://bit.ly/2VZ3Tc7/ Як ви гадаєте, чи може статися щось схоже в наші дні?
📌Причини поширення
Популярності фейків у ті часи сприяла підвищена довіра до ЗМІ. Причину цього ще належить з’ясувати психологам, але для багатьох українців надруковане в газеті, а тим паче сказане з телеекранів — і досі часто вагоміше за те, що вони бачать на власні очі.
Після років суворого партійного контролю, з настанням Незалежності, журналісти кинулися писати відверті вигадки, брати інтерв’ю в сумнівних експертів. Одне слово — сплутали свободу слова з брехнею. Читачі ж, спраглі до сенсацій, розбирали газети з фейковими статтями, як гарячі пиріжки. Це підтверджує шалена популярність «Інтєрєсной ґазєти», яка продавалася на кожному кроці: в кіосках преси, на розкладках і навіть у приміських електричках.
У них писали про оракулів, магів, прибульців, привидів та іншу муру. А оскільки стиль видання імітував об’єктивність, чимало людей вірили кожному надрукованому слову. А потім ці побрехеньки переповідали як щиру правду друзям, родичам, колегам по роботі. Ці газети і сьогодні можна передплатити через Укрпошту, навіть на окупованих територіях https://bit.ly/37UkuDw От аби наші спростування фейків так само легко долітали до читачів з усіх куточків країни.
