Найбільший супутник Сатурна Титан може мати внутрішній океан із води або аміаку низької щільності. Таких висновків дійшли вчені, проаналізувавши архівні дані місії Cassini.
Місія Cassini вивчала Сатурн і його супутники понад 10 років. До числа приладів входила радіотехнічна система, що дає змогу проводити наземне радіометричне стеження.
Ці дані використовувалися для визначення гравітаційного поля і внутрішньої структури самого Сатурна і кількох його супутників. Зокрема, апарат кілька разів зближувався з Титаном.
Відомо, що Титан переживає деформації, пов’язані з приливною силою Сатурна. Їхня вираженість залежить від відстані між планетою і супутником.
Вчені виміряли деформацію Титана в різних точках його орбіти і виявили, що вона виявилася меншою, ніж можна було очікувати. Вони провели серію комп’ютерних симуляцій. Найімовірнішою версією, що пояснює дані спостережень, стала наявність внутрішнього океану. Рідина в ньому за щільністю порівнянна з водою і містить невеликі дози аміаку.
Вчені зазначили, що підземний океан може сприяти перенесенню органічного матеріалу з кам’яного ядра Титана до поверхні. Рідка вода є однією з ключових передумов розвитку життя. Водойми рідко зустрічаються на поверхні планет, але кілька супутників Сонячної системи, таких як Титан, містять підземні океани. Ймовірно, вони утворилися дуже давно. Належить з’ясувати, чому вони досі не замерзли в холодному середовищі далеко від Сонця, повідомляє Nature Astronomy.
Translated with DeepL.com (free version)